Читати книгу - "Джордж і корабель часу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Скажи їй, що то не я, — мовила вона до Джорджа. — Скажи, що я його не зрадила. Я б ніколи на це не пішла. Так, я посадила його на останній корабель до Марсу, але ж урятувала його від набагато гіршої біди.
— Кого? Кого ви не зрадили? — запитав Джордж.
Німу посміхнулася краєм вуст.
— Еріка, ясна річ, — відповіла вона. — Кого ж іще? Після цих слів вона зійшла з підніжки, зачинила двері — і автобус поїхав.
Розділ десятийжордж тут же обернувся, поки автобус не від’їхав далеко.
— Ерік? — промовив він самими губами до Німу, яка залишилася позаду. — Що з ним трапилося?
Навіть якщо Німу зрозуміла його відчайдушний мовчазний крик, вона не збиралася відповідати на це питання. «З неї вийде хороша подвійна агентка», — розмірковував Джордж. Розмова з нею нагадала йому про той день, коли вони з татом пішли рибалити і йому трапилась дуже слизька рибина. Тільки він зрадів, що міцно її тримає і зняв з гачка, як риба вивернулась і плюснула у воду.
— Бульцмане! — сказав хлопець. — Ти це чув? Німу знає Еріка! Як таке може бути?
Старий робот глянув Джорджеві в очі — його пошарпане лице мало серйозний вираз.
— У моєму оновленні багато інформації про це, — сказав він. — Але я пообіцяв Емпіреєві, що мовчатиму, поки ми не опинимося у безпеці.
— Мої батьки й сестрички ще живі? — не відступав від свого Джордж. — Скажи мені тільки це — і все!
— Не знаю, — розчарував його Бульцман. — Емпірей мені не сказав. Досить, я більше не буду про це говорити. Мені метал крається, коли я мушу повідомляти погані новини. Не знаю, як ви, люди, терпите такі емоції. Напевно, ви сильніші, ніж здаєтеся на перший погляд.
Джордж замовк і обернувся до вікна. Коли він лиш подумав, що Ерік, тато Енні — сам? — на червоній планеті, його очі наповнилися слізьми. Може, тому Енні так старалася зв’язатися з ним на «Артеміді»? Може, вона сподівалася, що він якимось дивом полетить на Марс і врятує її тата? Джордж знав, що Ерік мріяв там побувати, але, схоже, його мрія про політ на Марс закінчилася ще гірше, ніж Джорджева мрія про космічну подорож. Та якщо Ерік полетів на Марс, а Енні опинилася невідомо де у світі майбутнього, хто ж залишився, щоб допомогти його близьким?
— Але хто зрадив Еріка? — не стримався Джордж. — Що взагалі сталося?
— Ніхто не знає, хто його зрадив, — стиха відповів Бульцман. — Він працював над ідеєю запрограмувати машини на підпільну боротьбу з Едемом. Розумієш, Ерік вірив, що машини здатні швидко розвинути інтелект і працювати пліч-о-пліч з людьми, щоб урятувати нашу планету й наше майбутнє. Не дати Дампові захопити владу. Запобігти жахливим війнам, які закінчилися Великим розколом. Він вірив у те, що навіть якщо люди виявляться безсилими зупинити Дампа, втрутяться машини. А коли стануть по-справжньому розумні, то сприймуть Дампа за найбільшу загрозу для Землі й повстануть проти нього. Ерік вірив у це. Однак хтось доніс режиму Дампа про його план.
— О ні! — вигукнув Джордж. — Хто міг так підступно вчинити?
— Більшість людей думають, що Німу, — мовив Бульцман. — Нібито саме тому вона досягла такого успіху за режиму Дампа. Вона була дитиною-вундеркіндом і долучилася до корпорації ще в підлітковому віці. Багато хто вважає, що вона зрадила Еріка, аби разом із Дампом захопити владу. Але Емпірей запевняє мене, що це неправда і що Німу такого не робила.
— Що? — вражено перепитав Джордж. — Але навіщо Німу...? Хто ж тоді зрадив...?
У голові аж гуло від думок. Еріка відправили на Марс за те, що він програмував машини для таємного опору? Якщо Еріка піймали, то зупинився і його проект? З почутого Джордж зрозумів, що його роботу продовжила Німу, а згодом Емпірей. Отож Німу справді не могла зрадити Еріка, адже вона таємно продовжила його працю. А що з Геро? І чому Німу сказала, що не хоче втягувати в це дитину?
Але Бульцман вперто мовчав.
— Я й так порушив обіцянку! — скрушно сказав він. — Я став ненадійним, як людина! Поки ми не досягнемо пункту призначення, я триматиму язика за своїми металевими зубами.
Зрештою, Джордж мусив спершу обмізкувати почуте — а дізнався він більш ніж досить. Відхилившись на спинку крісла, він дивився у вікно, намагаючись відволіктися від щемкого болю у грудях.
Пишна зелень, яка здавалася такою гарною, коли вони тільки прибули до Бульбашки, тепер мала штучний вигляд і була ніби з воску. Яскраво-зелені дерева здавалися неприродними й мали забагато листя, квітів, бруньок і плодів. Своїм несправжнім виглядом вони тільки підтверджували, що Едем — це фальшивка, а не вільна природна екосистема.
За вікном промайнуло кілька крихітних різнобарвних колібрі. А за ними налетіли бджоли, яких автобус зацікавив значно більше. Спочатку їх був десяток, та вже за мить об шибки бився цілий рій.
— Тільки не бджоли! — здригнувся Джордж, випірнувши із сумних роздумів.
Найсильніше стривожився Бульцман.
— Поганий знак, — схвильовано мовив він. — Я відчуваю надзвичайну тривогу, і це дуже неприємно!
Бджіл стало так багато, що за вікнами потемніло, але в цю мить вони доїхали до люка, за яким починався зовнішній світ. Той відчинився — і вмить зачинився, а розлючений бджолиний рій залишився всередині Бульбашки.
— Але як
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джордж і корабель часу», після закриття браузера.