Читати книгу - "Бріда"

Бріда хотіла не тільки розбудити голоси — вона насамперед хотіла знайти свою Іншу Частину. Але говорити про це з Віккою чомусь не хотіла.

Вікка заборонила їй знову повертатися в минуле. Сказала, що в такому поверненні рідко виникає потреба.

— Не застосовуй також карти для того, щоб заглянути в майбутнє. Карти потрібні лише для того зростання, яке відбувається без слів і яке ми неспроможні ані помітити, ані осмислити.

Бріда повинна була розкладати карти таро тричі на тиждень і дивитися на них. Видіння виникали перед нею не завжди — а коли виникали, то вона здебільшого не могла зрозуміти їх. Коли нарікала на незбагненність тих сцен, то Вікка казала, вони мають таке глибоке значення, що й вона неспроможна проникнути в їхній зміст.

— А чому я не можу прочитати в них свою долю?

— Лише сучасне має владу над нашим життям, — відповіла Вікка. — Коли ти читаєш про свою долю в картах, ти переносиш майбутнє в теперішнє. І це може призвести до серйозного лиха. Теперішнє може заплутати твоє майбутнє.

Один раз на тиждень вони йшли до лісу, й відьма розповідала своїй учениці про таємничі властивості трав. Для Вікки кожна річ у цьому світі була позначена печаттю Бога — а надто рослини. Деякі листки нагадували серце й були добрі для лікування кардіологічних хвороб, тоді як квіти у формі очей виліковували хвороби зору. Бріда стала помічати, що багато трав справді дуже схожі на людські органи, й у посібнику з народної медицини, який Лоренс знайшов у бібліотеці університету, прочитала про дослідження, які підтверджували ефективність методів лікування, опрацьованих народними цілителями та відьмами.

— Бог розташував свою аптеку в лісах, — сказала Вікка одного дня, коли вони розмовляли, відпочиваючи під деревом. — Щоб усі люди могли подбати про своє здоров’я.

Бріда знала, що її вчителька має й інших учнів, але переконатися в цьому увіч було важко — собака завжди починав гавкати о точно визначеній годині. Але навіть за таких обставин вона вже зустрічалася на сходах з однією дамою, однією дівчиною свого віку та з одним чоловіком у костюмі-трійці. Бріда намагалася простежити за звуками їхніх кроків у будинку, й стародавні плити повідомляли їй про місце, де вони стихали: за дверима помешкання Вікки.

Одного дня Бріда ризикнула запитати про інших учнів.

— Сила чаклунства — колективна сила, — відповіла їй Вікка. — Лише поєднання різних дарів може підтримувати енергію завжди в активному стані. Один залежить від іншого.

Вікка пояснила, що існують дев’ять дарів і що як Традиція Сонця, так і Традиція Місяця дбають про те, щоб вони передавалися від століття до століття.

— І які це дари?

Вікка відповіла, що вона надто лінива, намагається все розпитати й про все відразу довідатися, тоді як справжня відьма прагне сама здійснити всі можливі духовні пошуки. Вона порадила Бріді більше читати Біблію («там дається усе справжнє окультне знання») і знайти всі необхідні відомості про дари в Першому Посланні святого Павла до коринтян. Бріда послухалася її поради й відкрила для себе всі дев’ять дарів: дар мудрості, дар знання, дар віри, дар зцілення, дар чудотворства, дар пророцтва, дар розмови з духами, дар мови і дар тлумачення.

І лише тут вона зрозуміла, який дар шукає вона сама: дар розмови з духами.

Вікка навчила Бріду танцювати. Сказала їй, що вона повинна рухати своїм тілом у гармонії з шарудінням світу, з тією вібрацією, яка завжди в ньому присутня. Тут від неї не вимагалося ніякої спеціальної техніки — досить було здійснювати будь-який рух, що спаде їй на думку. Але навіть за таких умов Бріда не відразу призвичаїлася діяти й танцювати без логіки.

— Маг із Фолька розповів тобі про Темну Ніч. В обох Традиціях — а це справді одне й те саме — Темна Ніч — єдиний спосіб зростати. Коли ти виходиш на дорогу магії, коли занурюєшся в неї, ти відразу повинна підкоритися її силі. На тій дорозі ми неминуче зустрінемося з речами, яких ніколи не зрозуміємо.

Ми ніколи не зможемо застосувати до них звичну логіку. Нам доведеться осмислювати такі речі серцем, а це може вселити нам певний страх. Така подорож може досить довго здаватися темною ніччю. Кожен пошук є зусиллям віри.

Але Бог, якого важче зрозуміти, ніж Темну Ніч, високо цінує зусилля нашої віри. І Він візьме нас за руку й проведе крізь Таємницю.

Вікка говорила про Мага без будь-якого невдоволення чи смутку. Бріда подумала, що помилилася, вони ніколи не кохали одне одного; так було написано в її очах. Можливо, її роздратування в той день було спричинене тим, що вони йшли різними дорогами. Відьми та маги люди марнославні, й кожне намагається довести іншому, що його дорога до мети коротша.

Зненацька Бріда зрозуміла, про що саме вона подумала.

Вікка не була закохана в Мага, й вона це прочитала в її очах.

Вона бачила кінофільми, в яких про це говорилося. Читала книжки. Усі вміли побачити пристрасть в очах закоханої людини.

«Мені вдається зрозуміти прості речі лише після того, як я заплутаюся у складних», — подумала вона.

Можливо, одного дня вона зможе опанувати Традицію Сонця.

Осінь уже добігала середини, й було дуже холодно, коли Вікка зателефонувала Бріді.

— Зустрінемося в лісі. Через два дні, в ніч молодого місяця, але нам треба зустрітися ще до того, як почне сутеніти, — сказала вона й поклала слухавку.

Протягом двох наступних днів Бріда