Читати книгу - "Повернути себе. Том 2, Олександр Шаравар"

        Сам корабель усередині був схожий на якусь кишку зсередини. Такі ж напівкруглі нерівні проходи. Кожних метрів тридцять стояли мембрани, які розходилися убік при наближенні зіургів.

          І це була перша перешкода на їхньому шляху. Декс довелося хвилин десять намагатися підбирати псіонічне випромінювання, щоб підробити випромінення ментального тіла звичайного зіурга. Але в результаті це у сполота вийшло. Мембрана перед ними розкрилася, як і перед звичайним зіургом.

           Дорогою до центральної рубки корабля, де Декс відчував старого і сильного таурскена, загону вдавалося залишатися непоміченими. Варто їм опинитися в самій рубці, як зі стін вискочили мацаки, які спробували схопити всіх членів загону. Фіск уже хотів їх знищити своєю здатністю, але Декс попросив поки що цього не робити, а, навпаки, піддатися.

           Ебенезер навіть на мить подумав, що Декс збожеволів. Але прислухавшись до своїх почуттів, Фіск зрозумів, що таурскен перед ними не випромінює бажання їх убити. А наступної миті у команди корабля носія взагалі вибухнули голови, причому це явно діяв не Декс.

           —  Довго ж ви, - проклекотів своєю мовою таурскен.

          —  Я не відразу зрозумів, що нас запрошують у гості, - сказав Декс мовою зіургів. Фіск розумів цю мову безпосередньо, а ось інша команда користувалася перекладачем нейромережі.

           — Так і знав, що за всім цим стоїть хтось із старших.

           —  Ти ж не подивитися на мене хотів? Говори, навіщо запросив? - сказав Декс.

           — Моє командування дуже незадоволене тим, як триває захоплення планети. Вирішили невдачу списати на нижчих командирів. А нас, щоб ми нічого не сказали зайвого, вирішили злити. Всунули чужі кораблі і відправили за всяку ціну захопити місто. - промовив таурскен.

           —  Я так розумію, зливатися ти не хочеш, - посміхнувся Декс. Фіск же зрозумів, що навіть у тварюк таких, як зіурги, були ті самі проблеми, що й у людей.

           —  Правильно. Я і троє моїх підлеглих хочемо померти. План на те, як покинути планету, ми маємо. Але треба, щоб для всіх ми померли, борючись із вами. - промовив таурскен.

           —  Що ми з цього поймемо? - Запитав Декс.

           — А що найбільше цінується? Інформацію. Я віддам усе, що встиг скопіювати з центрального мозку, - сказав таурскен і показав на невеликий, розміром у два кулаки мозок, обтягнутий шкірою. Наскільки знав Фіск, це їхній носій інформації.

            На подив Фіска, Декс погодився, і вже через дві години почалася епічна битва півтори тисячі зіургів проти двох десятків членів команди Декса. Ось тільки зіурги були настільки млявими, що їхнє знищення перетворилося чи не на рутину.

          А наприкінці бою проти Декса вийшло чотири таурскени, точніше, чотири клони таурскену. Але цей бій закінчився швидко. Усього півхвилини та чотири шматки фаршу на місці таурскенів.   Фіск з Ваном і Пашу на той час пробиралися у бік непримітної будівлі, в якій і знаходився човен, на якому збиралися втекти чотири таурскени.

           Там, з Декс, воювали лише їхні обманки. А справжні Фіск, Пашу та Ван вирушили на захоплення справжніх таурскенів. Декс зовсім не збирався дотримуватись договору з зіургами. Зовні він виконував договір, але відпускати ворогів не збирався, він був упевнений, що ці таурскени винні у смертях тисяч, якщо не десятків, а то й сотень тисяч людей кожен, і давати їм спокій було не в характері сполота.

        Човен виявився, як і припускав Декс, не біологічним. Це був евакуаційний човник аварського виробництва восьмого покоління, але, крім цього, поверх човна було нарощено півметровий шар плоті, який непогано маскував його від сканерів самих зіургів. Коли до човна залишалося метрів з двадцять, той почав злітати. Допустити цього Фіск не міг, а тому, зосередившись, випарував більшу частину антигравітаційних подушок човника, і той одразу впав назад на місце старту.

          Ван і Пашу одразу кинулися до корабля. А Фіску довелося затриматися на пару секунд, щоб прийти до тями після такого масштабного впливу. Люк розкрити було вже простіше, все ж таки він був невеликий. А далі в човник полетіло кілька гранат із паралізуючим газом. На зіургів він діє набагато слабше, ніж на людей, але під його впливом навіть таурскени на кілька хвилин починають рухатись як інваліди.

          —  Фіск, дій, - наказав Ван. Наступного моменту у всіх чотирьох таурскенів випарувалися кінцівки. Головне було їх позбавити рухливості, а далі треба було заглушити їхні пси-здатності. Для цього треба було використати спеціальний препарат. На жаль, на головного і найстарішого таурскена він не подіє, занадто він був сильний, приблизно на рівні Фіска, але підлеглі його відразу ж втратили доступу до псі-енергії на пару годин.

          —  Так і знав, що не можна вірити людям, - сказав таурскен, і наступної миті сканери скафандрів вловили зростання потужності реактора човника.

          — Тікаємо,— наказав Ван і першим покинув човник. Пашу та Фіск не відставали від нього. Коли вони були вже за п'ятдесят метрів від нього, реактор вибухнув. Вибух був досить сильний, і хлопців підкинуло в повітря. Лише за сотню метрів вони впали на землю. Якби не щити скафандра, то шанси вижити мали б мінімальні.

       —  Пішов, сволота, - промовив Фіск з досадою, спостерігаючи за тим, як за пару кілометрів від них у повітря підіймався ще один човник.

       —  Думаєш, він вижив? - Запитав Ван.

       — Упевнений, якщо створив клонів для бою з Дексом, то міг створити клонів і для нашого відволікання. Он, бачиш злітає? - Вдарив землю від досади Фіск.

           Наступної миті їм прийшов наказ від Декса терміново повернутися на допомогу. Всі зіурги, які до цього не помічають бій таурскенів з Дексом, почали атаку.  У той момент, коли вони дісталися загону, щити на скафандрах вже ледве трималися. Варто їм виявитися поруч, і одразу було активовано портативний захисний купол.