Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"

- Ти ніколи не дивилася цей фільм?

- Ні...

- Там героїня з діагнозом лейкемії, і в кінці вона вмирає. Я вже точно дивитися не буду і тобі не раджу.

- І герой з нею до кінця її життя залишається? - занадто сумно поцікавилася вона, відпиваючи зі своєї чашки.

- Так.

- А я Женці і здорова не потрібна, - відповіла вона, схлипнувши.

Коли я побачила її очі, моє серце пропустило удар, а всередині, ніби щось перевернулося від образи за подругу. Я завжди розуміла, що ревнощі це нормальне явище і навіть корисне іноді. У такі моменти розумієш, наскільки ти важливий для людини або навпаки -  людина до тебе байдужа, але якщо це все в міру. Але те, що постійно творилося в їхніх відносинах - це не любов і не ревнощі, це хвороба, яку терміново потрібно виривати з коренем, тільки залишалося питання, як саме це зробити?

- Руська, слухай, у мене в суботу тренування, підеш зі мною?

- В спортзал?

- Ага, потягаємо гантелі, побігаємо на доріжці, прес покачаємо. Послухай, ти у мене і так красуня, але зараз, як накачаємо тобі попу, підтягнемо животик, і твій Женя слиною захлинеться.

- Він тоді взагалі мене до батареї прив'яже.

- Русь, послухай мене, будь ласка. Я скажу тобі правду, і вирішуй сама, ображатися чи ні, домовилися?

- Гаразд.

- Якщо ти хочеш бути щаслива, то тут тільки один вихід: ти повинна розлучитися зі своїм коханим.

- Але...

- Дослухай мене. Як би ти не одяглася, як би не нафарбувалася і з ким би не привіталася, так буде тривати все життя. А знаючи тебе, і те, як ти хочеш дітей, подумай дуже серйозно про подальше життя. Тому що ваші сварки серйозно можуть відобразитися на психіці дітей.

- Але ж я його люблю.

- Іноді потрібно вміти відмовитися від чогось, щоб в майбутньому отримати ще більше. Я в жодному разі тобі не дорікаю і не змушую вчиняти так, як я кажу, просто мені теж боляче бачити, як ти страждаєш. І вже вибач, ти тендітна, ніжна дівчинка і заслуговуєш зовсім іншого чоловіка.

- Якого? - з цікавістю в очах, запитала вона, ложкою відламуючи шматочок торта і відправляючи його в рот.

- Якого? Радше сильного, сміливого і спокійного.

- Це про той випадок, коли ми п'ємо? У дні, які починаються на букву «с» - середа, субота і сьогодні.

Від вимовлених слів ми розреготалися, і я була рада побачити на губах Руслани щасливу посмішку, яка останнім часом зовсім рідко прикрашала її обличчя.

- Це точно, тільки ось ми з тобою, стовідсотково підв'язали пити.

- До речі, як твій директор, не сильно лаяв тебе?

- Зовсім ні. Я вибачилася, звичайно, і пообіцяла, що більше подібне не повториться.

- Прямо, як в дитячому саду.

- Що правда, то правда. Точно. Тільки Дамір дуже відсторонений став, немов я влаштувала п'яний дебош прямо на роботі.

- А хто такий Дамір?

- О, приїхали, вже вдруге перепитує. Замовник мій, дідусь з скайпу.

- А! Та ну його з таким ім'ям.

- Гарне ім'я.

- Ооо, подруго...

- Ну і що. Я вільна дівчина і мені може подобатися хто завгодно.

- Давно пора, а то в дівках засиділася.

- Так ти сьогодні вдома була? - вирішила я перевести тему, не бажаючи поки говорити про чоловіка, який, хай йому грець, мені подобався.

- Була. Він там все розніс вщент.

- Він тебе бачив?

- Бачив, ага. Уявляєш, він був п'яний і поводився так, ніби нічого не сталося.

- Що ти маєш на увазі?

- Так ліз до мене цілуватися, ще й сексу захотів. Я, звичайно, очманіла від цього.

- Ось тепер і задумайся, потрібен він тобі чи ні? Це ж суцільні нерви.

- Точно. А ще ми вчимося в одному універі.

- Боїшся, що і там почне скандалити?

- Звичайно, почне, він точно такого шансу не проґавить, в черговий раз дорікнути мені за зраду.

- Ось я б його, гаденя таке, відгамселила, - прошипіла я, розуміючи, що Руслані вдвічі важче.

Дивно штука любов, начебто має щастя приносити, а в результаті один біль і розчарування. На жаль, не всім вдається пронести це світле почуття через роки, хтось просто не до кінця розуміє, що таке любов, а хтось просто розкидається нею, думаючи, що в майбутньому ще обов'язково зустріне потрібну людину. Моїй подрузі дуже хотілося зберегти ці відносини, але так само я бачила, як вона була ними вимотана. Їй справді потрібен був чоловік, який буде її не просто любити і ревнувати, а ще й поважати, адже з такою турботливою дівчиною інакше чинити не можна.

Так, за розмовами, ми з'їли половину торта, випили ще по чашці кави і втомлені, але дуже задоволені, полягали спати. Про фільм ми благополучно забули, та й не потрібен він був, коли у двох подруг, є про що поговорити.