Читати книгу - "Будь моїм, Тома Глубокова"

- Це майже як газована вода солодка. Залишишся у мене, щоб батьки не дізналися. Ти ж працюєш в нічні. Ось і скажеш, що в нічну...

Він неголосно цокається пляшками і робить ковток. Я теж наважуюся ковтнути смачного шампанського. Воно дійсно таке ж, як і на святі.

- А впоралася ти добре, - він відкинувся головою на спинку. - Якби не знав усієї правди, повірив би, - хмикнув чоловік. - Якщо я сильно розпускав руки, можеш попросити премію.

- Що ви... Ти , - я виправляюся. - Все нормально. Дивно було б, якби ми весь вечір не перетиналися навіть.

- Значить, все нормально? - м'яко запитує Кирило.

- Ага, звичайно, - киваю кілька разів і беру шматочок твердого сиру.

- Про що ви спілкувалися з Єсенією і Мірою? Коли пішли, - я очікувала цього запитання.

- Спочатку, вони були не задоволені Ольгою, потім Єсенія сказала, що ти хороший і не скривдиш мене, - я відкинула голову на спинку теж і подивилася на нього. - Я їй вірю.

- Кілька хвилин тому думала, що я тебе вб'ю, - весело вимовив він.

- Думала, - сміюся.

Ми довго спілкуємося. Неголосно, попиваючи шампанське і повільно смакуючи сир. Атмосфера просто неймовірна, я навіть і мріяти про таке не сміла в своїх снах, але я зараз була з ним наодинці, він був іншим.

Красивим, спокійним і дуже товариським. А ще м'яким і добрим. Розповідаючи про маму, він світився, а слухаючи мене посміхався ласкаво, уважно і перепитуючи, де не було зрозуміло.

Шампанське розслабляло, але я розуміла все. Він ні на що не натякав, максимально обережний був і дуже щиро сміявся разом зі мною.

Я не хотіла питати про його почуття до Єсенії, адже зараз з ним я, а не вона. Ми спілкувалися, немов старі друзі і це було чарівно. І...

Серце завмирало при кожному його випадковому дотику, його невимушена турбота, практично повністю прибрала всі думки про погане. Мені дуже добре з ним і я не хочу, щоб це закінчувалося.