Читати книгу - "Вовчиця. Присяга крові, Анна Юняєва"

– Кая, я не відмовлюся від неї, через те що ти вагітна. – серце Ельзи стиснулося в цей момент, коли вона почула голос Тео. – Я не відмовляюся виховувати свою дитину, проте з тобою не буду. Забудь про це. – вовчиця зараз була розгублена, не знала, що більше вона відчуває: біль чи гнів? Все перемішалося. 

– І тобі байдуже, що твою майбутню дитину назавжди наречуть бастардом? Через цю.. – вона не встигла договорити, адже Тео її перебив.

– Припни свого язика, адже ти говориш не лише про мою дружину, а й про Альфу двох могутніх кланів!. – вовчицю зараз розривало від образи та запитань, невже він їй брехав? І чому не сказав нічого про вагітність його коханки? Можливо він сам не знав чи Ельза лише хоче так думати, щоб не було болючіше? Та емоції послали під три чорти здоровий глузд і вовчиця вже йшла, щоб отримати всі відповіді.

–  Чого стихли, голубки? – вона намагалася стримуватися, не хотіла показати йому ніби їй не байдуже. – "Нічого не хочеш мені пояснити?!" – вона поглянула в очі вовка й загарчала задавши йому питання, яке почув лише він.

– "Насправді все не так, як виглядає" – вони дивилися одне на одного, з боку це виглядало ніби бій поглядами. Ельза стояла схрестивши руки на грудях.

– Справді? То спробуй пояснити! – її очі сяяли як янтар, а ікла вже були напоготові запустити в його шию, проте вона стримувала себе.

– Я не знав про вагітність, вона щойно сказала мені про це. Кая підтвердить. – він поглянув на дівчину, в очах якої теж летіли іскри від гніву.

– Це так? – Ельза поглянула на неї в очікуванні відповіді.

– Ні, ми планували цю дитину й Тео дуже зрадів цій новині, проте потім з'явилася ти й все зіпсувала! – вона так репетувала, що ледь піна з рота не йшла.

– Що ти несеш? – Тео підняв брови від подиву.

– Так і бути, дам тобі другий шанс сказати правду. Не змушуй мене використовувати гіпноз. – Ельза відчула, що вона щось не договорює.

– Я ношу дитину Альфи, ти не зможеш використати гіпноз на мені. – Кая переможно вищирилася й це була остання крапля в чаші терпіння Ельзи. Вона підійшла до дівчини, яка задерла голову. – Чого витріщилася? – Ельза хмикнула та поглянула в її очі й посмішка Каї зникла з обличчя, вона ніби перебувала думками не тут, а в іншому місці.

– Коли Тео дізнався про вагітність? – вона не відводила очей від неї.

– Ельзо годі, це може нашкодити їй та дитині! – вовк підійшов до вовчиць, щоб припинити все, що відбувається.

– Сьогодні. – ніби не своїм голосом сказала Кая. – Тео дізнався про вагітність сьогодні. – вовк застив на місці, коли зрозумів, що на Каю подіяв гіпноз, адже цього не може бути. Тео сильніший за Ельзу, тому вона не може використати гіпноз на ньому, а тим паче не змогла б використати гіпноз на Каї. Але чому їй це вдалося? В думках вовка закралася одна думка, яку він не озвучив вголос, бо був не певний у своїх здогадках.

– Ельзо, досить. Ти дізналася, що хотіла, а зараз йди. – вовчиця була дуже розгнівана, що він не пішов з нею, а лишився з Каєю. Проте розуміла, що він лишився, щоб допомогти їй дійти додому, адже після гіпнозу вона сильно ослабла й ледь стояла на ногах. Та від цього їй не ставало легше, адже їй була не приємна думка, що тепер вона муситиме ділити його увагу з Каєю. Тільки зараз Ельза збагнула, що він здається їй не байдужий, проте миритися з думкою, що в їхньому житті буде ще хтось - доводила її до сказу.

Вона вирішила, що буде ночувати сьогодні у своєму клані, вона не була готова бачити Тео зараз, тому хотіла залишитися на одинці. Вона мчала до свого будинку як фурія, вовки які бачили її намагалися триматися від неї якомога далі, щоб не потрапити під запал. Адже її гарчання та янтарні очі, які потемніли від злості було важко не помітити.

Майл спустився на низ, коли почув гуркіт, адже Ельза гучно закривала шафки, шукаючи щось в них.

– Ельза? – сонний брат був здивований бачити тут сестру. – Що ти тут робиш?

– Де ж воно? – бубоніла собі під носа вовчиця продовжуючи стукати шафками.

– Можу поцікавитися, що саме ти шукаєш? – загортаючись у домашній халат запитав Майл.

– Віскі. – продовжуючи пошуки відповіла вона.

– Отакої. – присвиснувши сказав брат. – Хочеш про це поговорити? – Ельза різко стихла втупившись в одну точку.

– Кабінет! – вигукнула вона й помчала на другий поверх ледь не збивши Майла.

– Господи, дай мені терпіння! – сказав брат слідуючи за сестрою.

– Ти можеш сказати, що відбувається чи й надалі ігноруватимеш мене? – запитав вовк зайшовши в кабінет слідом за Ельзою, яка вже дістала два стакани.

– Сідай, просто склади мені компанію. Це була відстійна ніч. – вваливши в крісло та випивши одним махом віскі зі склянки відповіла вовчиця.

– Отакої, гаразд. Я слухаю. – Майл сів навпроти сестри поклавши руки на стіл та схрестивши пальці в замок. Проте, Ельза вказала поглядом на його склянку натякнувши, що вона не має бути порожньою. Брат закотивши очі зробив ковток. Та з погляду сестри зрозумів, що цього замало, тому спустошив свою склянку та сильно зморщився.

– Тепер розповідай. – Ельза розповіла про вагітність Каї не приховуючи всіх деталей.