Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

Я дістала зі скриньки колоду. Вона була майже такою ж, як і моя нова - Таро Звіра від Алістера Роулі, тільки пошарпана і трохи більша за розміром. Перемішавши карти, я завмерла, не знаючи, що робити далі.

- Вибачте, а як звати вашого сина? - вирішила уточнити я. Мені важливі такі деталі для концентрації на питанні. Коли я запитую щось у карт, мені потрібно тримати в умі людину, про яку питаю. Густав не встиг назвати ім'я, бо Ніневія перебила його.

- Нічого не питай! Просто роби розклад трьома картами! Не марнуй час.

- Але я так не звикла, мені треба...

– Карти все покажуть і так! - знову перебила мене ворожка. – Ти побачиш усе, що потрібно. Просто роби розклад, дівчинко!

"Ну що ж. Якщо покажуть, що треба, нехай буде так», - подумала я, перетасувала колоду і акуратно витягла з неї три карти.

- А тепер кажи, що бачиш! – знову скомандувала ворожка.

Мені й раніше частенько снилося, як я уві сні роблю розклад, але мені ніколи не вдавалося в сновидінні побачити, що ж на картах було зображено. Картинки наче вислизали від мене, мінялися, зникали, танцювали або просто щось заважало їх розгледіти. Зараз я чітко бачила перед собою три карти, і вони були статичними. Зображення не змінювалися, не зникали. Я здивовано дивилася на них, а через кілька секунд зрозуміла, що хотіли сказати карти. Вони читалися так легко, наче переді мною була розкрита книга з написаною долею. Мені не потрібно було ламати голову над значенням, не потрібно було перебирати безліч варіантів поєднань, підключати методи психоаналізу. Трактування зароджувалося в голові само собою і навіть не викликало сумнівів. Мій розум був ясним, як ніколи!

- Трійка пентаклів показує роботу сина. Він буде працьовитий і старанний у своїй справі. Поряд із Трійкою – Король мечів – його наставник і, схоже, батько. Це ви, Густаве. Десятка пентаклей обіцяє вам грошовий успіх. Ваш син буде працювати разом з вами, і ваш дохід значно зросте.

- Дякую, світла пані! - Густав засяяв у задоволеній посмішці і, несміливо поглядаючи то на ворожку, то на мене, розшаркався в поклонах і подяках.

Ніневія покликала наступного відвідувача. Ворожка теж виглядала задоволеною. Схоже, моя відповідь Густаву її цілком задовольнила. Під вікнами наростав шум і багатоголосся. Я не втрималася та підійшла до вікна. Внизу кілька десятків людей стояли біля ґанку, чекаючи прийому.

- Усі ці люди прийшли до вас?

- Так.

- Серед них є мандрівники з реальностей, про які ви говорили минулого разу? Хтось із мого світу?

- Ні, тільки простий народ, феєрійці. Мандрівники – їх тут називають майстрами – у мене бувають рідко. Хіба що за порадою приходять. Вони самі можуть творити все, що душа забажає. Я їм марна. Адже я не маю сили майстерності. Великий Майстер наділив мій рід лише даром пророкування долі, зобов'язавши служити йому, а цілительство я опанувала сама. Я - з простих, мій вік короткий. От і шукаю наступницю, люба.

- А що таке "сила майстерності"? Щось на зразок магії?

- Так, тільки набагато пластичніше, ніж у твоєму світі. Майстерність тут дає результат майже миттєво. Всі твої бажання збуваються швидко, як уві сні. А у твоєму світі на це часом потрібні роки. А іноді життя не вистачає.

- Тобто ви лікуєте та ворожите на картах, але більше нічого не вмієте?

- Хех, дівчинко! Є в мене різні вміння... Артефакти... Багато чого можу, але життя своє продовжити, на жаль, не можу.

- А Великий Майстер живе вічно чи що?

- Не вічно, але переживе багато поколінь простих феєрійців. Все – у силі майстерності! Ось тільки ділитися нею з народом не хоче. Лише із обраними. Такими, як його побратими – інші майстри.

– Але чому так?

- Бачиш…

Ніневія не встигла відповісти мені – нашу розмову перервав наступний відвідувач.