Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"

Кіріакос Псарас, голова клану Псарас і найсильніший водний маг у ранзі Архонта, терпіти не міг паперового клопоту. Воїн до мозку кісток, він усе своє довге життя уникав бюрократичної метушні, залишаючи турботу про формальності минулому голові клану, Андреасу Псарас. Але коли колишній глава клану і за сумісництвом – отець Кіріакоса, загинув у 1983 році під Кефалінією під час сутички з дітьми Деметри – синові довелося очолити клан. А разом із кланом – і гору паперової тяганини.

– Та провалилося б воно все в Тартар! – У серцях вигукнув маг після того, як робочий телефон тремтячим голосом його секретарки повідомив, що сьогодні о шістнадцятій годині у нього зустріч із головою клану Крименос, який погодився бути посередником у позові між Псарас і Церерадіс.

Якби ж його воля, ці чортові «землероби» заслуговували лише на одне – втопитися у власній сечі і потім бути зжертими морськими істотами. Вбивство голови клану просто так не пробачають. Це війна. Холодна війна, що триває майже тридцять років. Але двадцять перше століття та закони конспірації вносили свої корективи. Смертних з кожним роком дедалі більше. І якщо вони дізнаються, що серед них живуть істоти, здатні клацанням пальців створити цунамі – вони злякаються. А зляканий натовп смертних – це завжди море пролитої крові і значно серйозніша війна. Проте, так чи інакше, це зовсім не означає, що Псарас зовсім ніяк не помстяться ...

– Дякую, Олено, я пам'ятаю. І не нервуй, все гаразд. – Буркнув Кіріакос, намагаючись якось згладити кути. Він чудово знав, що його секретарка є досить непоганим магом. Як боєць нічого не являє собою, зате з неї вийшов чудовий сенсор. Тому, маг вищого рівня, до того ж – її бос, що лютує через стінку від неї, дуже сильно тиснув дівчинці на нерви. А ще, Посейдон був такий милостивий, що обдарував Олену своїм Принципом – Ехом Океану. Тому сенсор, здатний відчувати все живе на відстані трьохсот метрів, був для клану дуже цінним кадром. А цінні кадри треба берегти.

– Звичайно, ігемон Псарас, як скажете. Чи не хочете чогось випити? Можливо, кава з коньяком?.. – Чути було, що дівчині вдалося налаштуватися на лад.

– Так, якщо твоя ласка, але коньяку, мабуть, у подвійному розмірі. – Тепло посміхнувся Кіріакос у телефон. Ця дівчина точно діяла на нього заспокійливо.

– Одну хвилину, незабаром принесу!

– Чудово, чекаю. – Подякував секретарці голова клану і вже зібрався було повернутися до ненависних звітів, як раптом він відчув неможливе.

У його особняк, у серце його клану, без його, голови, відома, пробрався чужий.

– Олено! – Заревів маг. Через стіну пролунав дзвін розбитого посуду, зойк, а через секунду в дверях вже стояла мила русява дівчина, на білосніжній сорочці якої розпливалася пляма від кави.

– Так, ігемоне, що трапилося?

– У нас в особняку сторонні! Хтось намагається зламати закляття, яке вкриває тренажерний зал.

– Але... пане, я нікого не бачу. Ані зараз, ані раніше. Я активую Ехо кожні півгодини. Іноді частіше, якщо щось видається підозрілим. Нікого з живих розумних у радіусі трьохсот метрів немає. Окрім членів клану, звісно. – Швидко виправилася дівчина.

– Значить, шпигун прийшов не у плоті ... – Протягнув голова. Безтілесні противники для класичних магів стихій, якими й були Псарас, являлися незручними. Але Архонт знав, чим зустрічати навіть таких гостей.

Заклинання Води Сущого було перевагою вищих магів Води і складалося з двох незалежних друг від друга частин. Одна ідеально підходила для боротьби з ворогами з плоті та крові, являючи собою величезну хвилю, після влучення в яку вся органіка просто розчиняється, не залишаючи навіть кісток. Друга ж частина заклинання знищувала безтілесні сутності, будучи чудовою зброєю проти елементалей, невпокійних душ, духів предків та подібних до них. А також проти магів-менталістів, які вміють посилати свої астральні проекції в далекі подорожі та ворожих оракулів, які прагнуть чужих таємниць.

Вливши прорву сили у другу частину заклинання, Кіріакос спрямував хвилю у бік свого тренувального залу. Ніхто не сміє безкарно спостерігати за тренуваннями спадкоємця клану Псарас. Ніхто!

За лічені секунди Води Сущого дісталися необхідного приміщення, і голова відчув якийсь опір у структурі закляття.

– Попалося, сученя! Ким би ти не був, довго не витримаєш! Ти в мене вдома! – Заревів водний маг і звернувся до Стихії.

Вікно кабінету з тріском відчинилося і в нього увірвалася величезна хвиля води. Проте вона не опала, затопивши половину кімнати. Вона ніби стала щупальцем і торкнулася Архонта, утворивши навколо того напівпрозору водну сферу. Ця сфера наче надала магу сил і Кіріакос загарчав у бойовому азарті.

Проте зусилля особливо не виправдалися. Заклинання Вод Сущого доповіло, що невідомий опір несподівано зник. Не вислизнув, а саме зник. Було не зрозуміло, чи втік ворог якимось невідомим чином, чи все-таки не витримав натиску і був цілковито знищений.

– Рано ти спікся, я тільки в раж увійшов... – Пробурчав Кіріакос, помахом руки відкликаючи водне щупальце, що було ні чим іншим, як Шоломом Тритона, ще одним Вищим заклинанням. Щупальце води пішло так само, як і прийшло, закривши за собою вікно і не залишивши жодної калюжі.

– Олено. – Голос, у якому чулися чорні хвилі, що з тріском б'ють прибережні скелі.

– Так пане. Які будуть накази?