Читати книгу - "Міфи, що мешкають поруч, Сергій Бобрицький"

– Зв'яжися... Зв'яжися, будь ласка, із секретарем голови клану Крименос. Не варто йому тут з'являтись, я сам приїду.

– Так звичайно. Але... – Зам'ялася секретарка.

– Що? – трохи різко запитав голова клану.

– Така різка зміна місця зустрічі, мій пане... Усі знають, що ви не з тих, хто просто так змінює плани. Яку офіційну причину мені назвати секретареві Крименос?

Архонт водної стихії думав близько хвилини. А його секретарці вкотре здалося, що голова її клану, як ніхто з тих, кого вона знає, схожий на Царя Морів. Густа борода, сапфірово-сині очі, класичний профіль, два метри м'язів, войовничості, і неприборкана лють океанічного шторму… Справжній нащадок Посейдона. І за хвилину Архонт звернувся до задумливої помічниці.

– Давай скажемо правду. – Нарешті відповів голова Псарас. – У особняк клану проникла стороння сутність. Я не впевнений в інформаційній безпеці тут і зараз. І мені, як очільнику клану, потрібна консультація. А хто знає про безтілесних краще, ніж всілякі шамани чи голова клану некромантів?

***

– Трясця твоїй матері! Твою ж, суко, матір! – Я дихав, мов загнаний кінь, і ніяк не міг надихатися.

– Вітю?! Що трапилось?! – Дружина після мого крику миттю опинилася поруч. В очах – подив і переляк.

Так. Надто голосно я кричу. Потрібно заспокоїти її.

– Все нормально, вибач, Дашо. Не хотів тебе будити. – Покаявся я. – Просто я підглядав за деякою людиною і, здається, мало не... не попався. – Паузи Даша не помітила. Але нестиковку – так.

– Не попався? А як це? Ти ж наче ясновидець, правильно? Ти ж тут знаходишся, просто бачиш там всяке… Як тебе зловити, зай? – Заспокійливо усміхнулася мені Даша.

– Люба, – суворо почав я, – не треба думати, що я з глузду з'їжджаю, будь ласка. І без тебе лячно. Звичайно, мене неможливо побачити.

– От бачиш! – Почала знову дружина.

– Звичайній людині. – Перебив я її. – А я стежив за чаклуном. Причому, вельми серйозним, як зрозумів. Так би мовити – за тролем 80 левелу. І він мене ледь не спіймав!

– Ну не спіймав же, зай! Ледь не рахується. – Пробубнила заспокійливо Даша, обхопивши мене спереду руками та розгорнувши у бік вулиці. – Давай краще, якщо вже я все одно прокинулася, помилуємося тутешніми краєвидами! Може, погуляти сходимо? Це ж просто неймовірна краса!

Дружина намагалася мене відволікти, як могла. І види тут справді гарні. Але я все ще не міг позбутися відчуття, що пару хвилин тому пройшов краєм. Все, що я встиг побачити, коли проповз крізь захист кімнати – це величезний тренувальний зал, схожий на зали для айкідо. Там було двоє чоловіків, укритих багатошаровими щитами заклинань, що стояли один навпроти одного на відстані п'ятнадцяти метрів і готували якісь бойові чари. Тут і там виблискували калюжі води. Навіть зі стелі капала вода. А потім – Очі ледь не насильно повернули мою «астральну голову» праворуч, у бік глухої стіни. З якої стрімко, але в повній тиші вирвалася величезна напівпрозора хвиля сріблястої рідини.

Це було страшно. Дякувати богу, Очі прискорили сприйняття, сповільнюючи все довкола. Джерелом для цієї хвилі служив той, хто сидів у найдальшій кімнаті коридором особняка, і куди мені не вистачило духу навіть одним вічком зазирнути. Як виявилося – це було дуже правильне рішення. Але незважаючи на прискорену реакцію, я все одно ледве встиг відключити очі і «повернутися» в номер – чортова хвиля рухалася дуже швидко. Однак назву цієї гидоти я побачити встиг. І, судячи з того, що дізнався щойно про заклинання – мене реально атакував троль 80 рівня. А якщо бути точним – Кіріакос Псарас. Архонт магії Води (як зрозумів, це майже найвищий рівень) та голова клану Псарас. Вочевидь, мало хто ще зміг би кастанути Води Сущого. Дане чаклунство однаково добре розчиняє в собі як органіку, так і астральних сутностей. І є логічні побоювання, що мені теж не пощастило б…

Другим бонусом від моєї навіженої подорожі на чужу територію (першим, звичайно, був сам факт мого виживання) стало нове відкриття у плані природи Очей. Коли маг творить магію – він може відкритися для Очей. Але, як і раніше, було неясно, маг повинен направити магію конкретно на мене або я повинен стати спостерігачем цього чаклунства у реальному часі, або ж це окремо взятий приклад чаклуна, що послабив власні Щити перед атакою. Так чи інакше, тепер я володів інформацією про голову клану Псарас. Не повною, звісно, ​​але й тих уривків, що побачив, було вдосталь. А дещо я «ввібрав» у всій красі. Зокрема, схема (чи плетіння?..) створення Вод Сущого була в мене, наче на долоні. Це був, так би мовити, сімейний секретик, особиста розробка клану Псарас для своїх найсильніших магів. Автором цього вбивчого шедевра, якщо вірити Очам (а не вірити приводу немає) був сам Тесей. Той самий, що вбив Мінотавра. До цього його спонукала посада володаря Афін. У ті часи Греція не була тихою гаванню. І, якщо хочеш зберегти голову та володіння в цілості – потрібно винайти палицю важчу, ніж сусідова. Варто визнати, вийшло це в нього пречудово.

– Вітя. Ти знову не тут ... – М'які пальці дружини знайшли мою долоню і легенько стиснули її. – Скажи, невже все так погано з цим чаклуном? Є, про що турбуватися?

– Ні… Думаю, вже ні, люба. Ходімо, поваляємось ще, чи що, а вранці підемо погуляємо тутешніми чудовими місцями?.. – Струснувшись, я відігнав від себе занепадницькі думки і наполегливо обійняв дружину. – Ну і, звичайно – махнемо в басейн.