Читати книгу - "Ніхто тебе не врятує, Ксана Рейлі"

Дан

Анна увірвалася до лікарні, як тільки їй повідомили про смерть батька. Вона бігла коридором босоніж у чорному пальті, не турбуючись про те, що кожен міг бачити її слабкість та вразливість. Анна вчепилася за ручку дверей до палати, але я обійняв її за талію та спробував відтягнути.

— Тобі не можна туди, – сказав я. — Там зараз лікарі. Вони намагаються встановити час смерті.

— Смерті… – прошепотіла вона так тихо, наче не могла повірити. — Ні! Це неправда! Тато не помер. Він не міг померти!

— Анно…

— Відпусти мене! – Анна зі всієї сили штовхнула мене в груди. Я ще міцніше обійняв її. — Забери свої руки від мене! Негайно!

Її крики перетворилися на тихі схлипування. Маленькі кулачки, якими вона била мене в груди, тепер уже опустилися вниз.

— Це неправда, — шепотіла Анна мені в шию, заперечуючи смерть батька. – Я повинна перевірити сама. Будь ласка, відпусти мене. Будь ласка… Будь ласка…

Моя хватка ослабла, і вона зрештою вибралася з моїх обіймів. Анна підійшла до дверей палати. Вона відчинила їх, зосереджуючи погляд на лікарів у палаті.

— Вийдіть! – наказала вона твердим голосом.

— Ми не можемо…

— Забирайтеся звідси! Зараз же! Дайте мені попрощатися з батьком.

Вони переглянулися між собою, але таки вийшли з палати. Анна зачинила за собою двері, тим самим забороняючи кому-небудь увійти за нею. Я видихнув та почав намотувати круги в коридорі. Я не боявся, що хтось може дізнатися про те, що це я вбив Германа Чорного. Мене лише лякала реакція Анни.

Я завмер, коли з палати почувся голосний крик — її крик, сповнений горя та відчайдушного ридання. Я кліпнув очима декілька разів та відступив. Герман не заслуговував на те, щоб за ним плакали, але Анна не просто плакала. Вона кричала так, ніби її розривало зі середини. Я підійшов до крісел навпроти палати та опустився на одне з них. Мені вже давно не доводилося чути таких криків. Я впізнавав у них голос Анни, і від цього мені стало погано. Я стиснув свою голову обома руками та сильно зажмурився. Вона більше не кричала, але ці крики ехом відбивалися у моїй голові. Я намагався відігнати їх, та це було майже неможливо. У вухах дзвеніло, а груди стиснулися так сильно, що я задихався.

– Ти в порядку? — голос Антона відірвав мене від думок.

Я підняв погляд на хлопця, що дивно спостерігав за мною. Він заспокійливо поплескав мене по плечу.

— Не хвилюйся! Тебе просто допитають, — сказав він.

Я знав, що буде допит, враховуючи те, що Чорного вбили під час мого чергування. Але я не залишив після себе слідів, а брехня була моїм другим «я».

— Забери Анну! — наказав йому я. — Вона зараз не в собі.

І я таки мав рацію. Її вивели з палати у сльозах з розстебнутим пальтом, з-під якого виднілася чорна нічна сорочка. Вона майже не трималася на ногах. Я підвівся з крісла тоді, коли вона глянула на мене. Її очі почервоніли від сліз, а щоки вкрилися мокрими плямами. Неочікувано вона простягнула до мене свою тремтливу руку. Я схопився за неї та підійшов ближче. Анна раптом зітхнула, її очі закотилися, ноги підкосилися. Я обійняв дівчину за талію, а вона непритомно впала в мої обійми…

Анна лежала на ліжку у своїй спальні, а я сидів поряд на кріслі та дивився на неї. Я почувався жахливо. Не через те, що вбив її батька. А через те, що намагався втішити її як останній мудак. Рано чи пізно Анна дізнається правду, і вона не пробачить мені того, що я зробив. Того, що планую зробити далі…

Її повіки затріпотіли, втомлені карі очі подивилися на мене.

— Привіт, — тихо прошепотів я, стискаючи у своїй долоні тендітну руку дівчини. — Як ти почуваєшся?

Анна покліпала очима та мовчала. Напевно, вона згадувала усе, що сталося за останні години.

– Чому ти тут? — спитала вона хриплим голосом.

– Ти знепритомніла у мене на руках, — відповів я, не відриваючи погляду від її очей. — Я привіз тебе додому та вклав у ліжко.

– Ти не мав цього робити. Ти більше не мій охоронець.

Щось неприємно вкололо мене в груди. Анна висмикнула свою руку з моєї хватки та повільно піднялася в сидяче положення. На ній досі була та шовкова нічна сорочка. Одна бретелька сповзла вниз по її плечу, відкриваючи верхню частину однієї з грудей.

— Це вже давно не тільки робота, — тихо пробурмотів.

— Що тоді?

— Ти мені скажи, Анно, — я підвівся та почав повільно підходити до неї. — Я постійно думаю про тебе, хоча не мав би. Я завжди хвилююся за тебе, коли ти не поряд. Я наче божевільний ревную тебе, коли бачу з іншими чоловіками. Я бажаю доторкнутися до тебе щоразу, коли ти гордо проходиш повз мене. Я фантазую про тебе, жадаю володіти тобою…

— Дане… – прошепотіла вона схвильовано.

Мої ноги вперлися до ліжка. Анна підвелася на коліна та підсунулася ближче до мене. Вона дивилася на мене своїми заплаканими очима з почервонілими білками, а мені раптом захотілося закутати її у свої обійми та ніколи не відпускати. Мій погляд опустився на пересохлі губи дівчини. Я підняв свої руки та охопив її маленьке обличчя своїми долонями. Анна вчепилася руками за мої плечі, важко дихаючи. Мій великий палець обережно потер її пухкі губи. Я ніколи не цілував Анну раніше, бо це завжди здавалося мені чимось надто інтимним. Але я не хотів більше з нею звичайного траху. Я хотів цілувати її, обіймати, насолоджуватися нею…

— Дане, — знову прошепотіла вона. Її голос звучав так відчайдушно. — Ти потрібен мені. Просто зараз. Будь ласка.

Анна почала розвертатися до мене спиною, але я зупинив її, обійнявши однією рукою за талію. Вона здивовано подивилася на мене. Губи дівчини злегка розімкнулися. Я нахилився ближче до її обличчя. Гарячий подих Анни торкнувся моєї щоки. Я притулився своїм чолом до її чола. Вона заплющила очі, а тоді наші губи зустрілися в повільному солодкому поцілунку. Наші губи рухалися невпевнено та дещо незграбно, наче ми обоє робили це вперше. Я вже цілував та облизував її внизу, але ці гарячі мʼякі губи… Боже! Я мало не зійшов з розуму.

Я сильніше поцілував її, і Анна піддалася мені. Вона відкрила рота ширше, дозволяючи мені поглибити поцілунок. Наші язики спочатку обережно сплелися в повільному ритмі, вивчаючи одне одного, а потім ми цілувалися так, наче були дикими зголоднілими звірами. Губи, зуби, руки… Це був суцільний хаос, в кому ми обоє намагалися знайти втіху. Анна чіплялася за мене, наче за рятівну соломинку, не усвідомлюючи, що так само була нею для мене. Ми отруювали одне одного брехнею та таємницями, але самі ж стали цією смертельною отрутою.

Анна опустилася на спину, тягнучи мене за собою. Я накрив її тіло своїм, а вона розсунула ноги, дозволяючи мені зручніше розмістися між ними. Однією рукою я впирався до матраца біля голови дівчини, а інша блукала її тілом, насолоджуючись ніжністю шкіри. Нам обома забракло дихання. Я перервав поцілунок, але обережно спіймав зубами її нижню губу та злегка потягнув. Анна застогнала мені в рот, і це була найкраща мелодія, яку я коли-небудь чув у своєму житті. Мої губи опустилися на її шию. Анна вигнула свою спину, хапаючи ротом повітря. Моя рука перемістилася зі стегна вище. Я накрив долонею оголену грудь дівчини та злегка стиснув її.

– Б-о-о-о-же, – простогнала Анна, ковтаючи слова разом з повітрям.

Я задоволено усміхнувся навпроти її шиї, а тоді губами всмоктав чутливу шкіру. Вона скрикнула, коли я пальцями щипнув її затверділий сосок для гостроти відчуттів. Я провів язиком по випираючих ключицях, а тоді спустив іншу бретельку нічної сорочки вниз, оголюючи верхню частину тіла дівчини. Мої губи впилися в її груди. Я цілував їх, облизував, ледь зачіпаючи зубами соски. Анна тремтіла піді мною. Вона стогнала, схлипувала та мало не плакала у своїх тихих благаннях. Її пальці почали розстібати ґудзики на моїй сорочці. Я трохи підвівся, щоб дати їй кращий доступ. Вона подивилася на мене палкими очима, і я мало не впав на коліна перед нею. Вона усміхнулася своїми червоними та опухлими після поцілунків губами. Я не зміг стриматися, тому знову поцілував її.

Анна здерла з мене сорочку, а тоді провела пальцями вниз по моїй спині. Я спіймав її руки та притиснув їх до матраца над головою Анни. З її вуст вирвався розчарований схлип, але він змінився на протяжний стогін, коли я просунув іншу руку під подоли її нічної сорочки. Чорні трусики промокли наскрізь. Я легко пальцями провів по її вологих складках, але цього вистачило, щоб тіло дівчини затремтіло. Мій член уже був таким твердим, що я ледве стримався, щоб не врізатися в неї зі всієї сили.

— Будь ласка, — пошепки попросила Анна.

Я не міг відмовити їй, тому повільно стягнув з неї трусики. Вона розсунула свої ноги, дозволяючи мені пальцями детальніше дослідити її гарячу плоть. Я пестив її складочки, чергуючи з потиранням набухлого клітора, а потім розтягував її пальцями для мене. І вона піддавалася мені. Анна закотила очі, а її рот відкрився в мовчазному крику. Вона затремтіла у своєму оргазмі.

І поки її тіло билося в конвульсіях, я піднявся на ноги та стягнув з себе штани разом з боксерами. Анна розплющила очі, дивлячись на мене, а я накрив її тіло собою. Вона поклала свої руки на мою шию та сильно прикусила свою губу, коли я повільно увійшов у неї. Її спина вигнулася, з вуст вирвався стогін. Я не міг погляду відвести від неї. Вона була такою прекрасною у цей момент, що моє серце в грудях мало не пробило ребра. Я почав вбиватися у неї швидше. Її піддатливе спітніле тіло ковзало по простирадлі в ідеальному ритмі. Вона чіплялася пальцями за мою спину з такою силою, що там точно залишаться сліди від її нігтів. Це вперше ми займалися сексом, дивлячись одне одному в очі. І вперше ми прийшли до фіналу одночасно…

Я все ще лежав на ній, насолоджуючись теплом жіночого тіла. Анна ніжно поклала свою долоню на мою щоку та лагідно погладила її. Я підняв на неї свій стурбований погляд. Але тепла усмішка Анни заспокоїла мене.

— Дякую, – прошепотіла вона з особливою вдячністю. — Ти завжди допомагаєш мені забутися.

Вона сильніше обійняла мене, а я уткнувся носом в її шию. Деякий час ми мовчки лежали так на ліжку в обіймах одне одного. Анна не просила мене залишитися, але я не хотів іти. Я хотів ще хоч трішки поніжитися в її теплі та ароматі.

— Він не мій рідний батько, — раптом сказала вона.

Я знав це. Меланія ще раніше розповіла. Але Анна завжди тримала таку інформацію в секреті. Вона ризикувала, розповідаючи мені про це. Та щось змусило її відкритися мені.

— Мої батьки померли, коли я ще була малою, — продовжила розповідати дівчина. — Я не памʼятаю їх зовсім. Деякий час я жила в дитячому будинку, а потім Герман Чорний забрав мене. Він сказав, що мій батько помер, захищаючи його. За це він почувався винним, тому виховав мене так, наче я була його рідною донькою. Я вдячна йому за все. Не знаю, що було б зі мною, якби я залишилася в тому дитячому будинку.

Я хотів сказати їй, що теж виховувався у дитячому будинку. Але тоді мені б довелося розповісти свої таємниці. А я не міг цього зробити зараз. Не після того, як вбив батька Анни, а потім втішив її поцілунками та сексом. Вона заслуговувала на щось значно краще.

— Залишишся зі мною цієї ночі? — попросила Анна пошепки.

Я подивився їй в очі, а тоді без жодних вагань кивнув головою. Ми обійнялися на ліжку, наші ноги переплелися. Анна притиснулася щокою до моїх грудей та заплющила очі. В кімнаті було так тихо, але згодом почулося її мирне дихання…

Зазвичай я тікав після сексу, та цього разу втекли від мене. Я подивився на зімʼяті холодні простирадла, а тоді підняв з підлоги свої штани та почав одягатися. Я не очікував, що Анна залишить мене одного в її спальні після нашої особливої ночі.

Я непомітно вийшов з кімнати та спустився на перший поверх. Біля вітальні стояв Антон, що неабияк мене розлютило. Я стиснув щелепи та пройшов повз нього, не сказавши ні слова. Мої очі одразу ж відшукали Анну. Вона стояла біля вікна у вузькій довгій сукні до колін чорного кольору. Рукавички закривали її руки по лікті. Вона злегка повернула голову вбік, і я помітив на ній чорну вуаль, що закривала частину її обличчя.

— Уже все готово до похорону, — повідомила вона, навіть не глянувши на мене. — Тобі не обовʼязково їхати, бо для цього є достатньо охоронців. Але я буду вдячна, якщо ти захочеш вшанувати памʼять мого батька.

— Це буде честь для мене, — буркнув я, приховуючи сарказм у голосі.

— Добре. Антон тобі розкаже що і до чого. До речі, я знайшла для тебе місце в клубі. Завтра можеш братися до роботи.

Я відкрив рота, щоб сказати щось, але всі слова розчинилися у повітрі. У клубі? Я думав, що вона захоче повернути мене на посаду її охоронця. Анна відвернулася від мене та знову глянула у вікно перед собою. Жорстока, безпристрасна, холодна… Зовсім не схожа на ту жінку, що була зі мною вночі. І в цей момент я зрозумів, що загубився у тому, що між нами дійсно було правдою…