Читати книгу - "Хтива мрія. Книга перша, Єва Басіста"

Роман йде до ванної та зникає за дверми, на які я витріщаюся десь ще хвилинку.

Він має неземне тіло - досконале… Дуже хочеться його дослідити. Торкнутися кожного м'язу, аби переконатися, що все справжнє.

Трясця!

Якби не той дурний коктейль, який я видерла з лап незнайомця та випила зі злості… Вийшло б це зробити! А так… Заснула! Хоча добре, що не під час самого процесу.

Так злюся на себе, що хочеться себе відлупити отим чорним ремінцем від його джинсів, але зараз у мені переважає інше - збудження від побаченого.

Мені аж стає жарко - відкидаю ковдру в сторону. Залишаюся тільки в махровому халаті. Можу сказати, що вдячна, що він мене закутав у нього, бо я жахливий змерзлюх. Із тих людей, які влітку можуть спати в теплих шкарпетках.

Це насторожило колись маму. Вона повела мене до лікаря, який виписав гору вітамінів, а коли я ті пропила, та нічого не змінилося, то медик запитав чи у мене бувають льодяними руки.

А вони бувають у мене настільки холодними, що інколи себе боляче торкатися. Тому відповідь пролунала, як «так». Медик мені натомість сказав, що у мене синдром Рейно.

Прозвучало це лячно, мов щось смертельне, а тут же заспокоїли, що ніхто від цього ще не помер, але треба надалі берегтися від холоду. Тому у прохолодні пори року теплий одяг мій найкращий друг, а також рукавички.

Утім зараз мені спекотно, а ось нижче пупка… Там стінки взагалі палають та млосно сіпаються. Зароджується слабка пульсація, яка просить до себе уваги.

Але ж не стану займатися самозадоволенням, поки він у душі.

Чому ні? Що мені заважає?

А якщо застукає? І що тоді?

Проте це ж не вбивство людини чи щось незаконне

А якщо стане кепкувати?

І чого він має це робити? М?

Якщо щось не подобається, то хай… Ну, я думаю, він знає, що робити. І зараз точно не впаду без свідомості.

Прислухаюся - шумить вода, і тягнуся руками до клітора, а очі закриваю. Уявляю Романа та торкаюся себе. Роблю дуже плавні рухи, бо якщо сильніше – досягну піка.

Я так швидко не хочу. Жадається розтягнути задоволення.

Чіпаю себе та вигинаюся. Без поквапу здіймаю себе до вершини насолоди, куштуючи кожний рух.

Хапаю ротиком повітря, і через нього його випускаю. Боже, як мені добре.
Тіло трусить у передоргазмовому стані. Ще трішки та я розтечуся. Буде не Настя лежати на ліжку, а щось липкеньке.

Відчуваю що зараз… Ще трішки та все, але мене опускає з нектарових хмар, де я літала, на землю телефон Романа.

Гаджет у чорному чохлі калатає на тумбі - хтось телефонує.

Я вирішую проігнорувати. Чекаю поки замовкне, але не затикається! Тільки припиняє горланити - знову пищить.

Нахмурююся. Так діло не піде. Це калатання телефона збиває лише з думок. Ніякої насолоди!

Встаю з ліжка  та підходжу до тумбочки. На екрані горить: "Батько".

На мить згадую про своїх батьків. Я ж зникла та навіть нічого не написала… Це погано, але потім із цим розберуся.

Беру телефон та несу його Роману. Якщо телефонують двічі без перерв, то точно щось важливе.

Швидко підходжу до дверей та думаю стукати… Хоча для чого? Він же не посоромився голим піти до ванної.

Ні. Треба постукати. Я ж не знаю, чим він там займається, бо вода вже не шумить. Не встигаю постукати. Двері відчиняються прямо переді мною.

Стоїть Роман.

У ніс одразу залазить запах гелю для душу, а також свіжість його тіла.  Бачу, як крапельки води стікають із його волосся, падають на шкіру та біжать донизу, а там… Знову нічого з одягу. Зовсім.

- Тобі телефонують, - відриваюся від його перчика та простягаю телефон.

Роман бере його та відповідає, а я знову очима туди. Либонь, поводжуся трішки дивно, що так безсоромно втикаю. Але не можу нічого зі собою зробити.

Боже, напевно, я збоченка, що проявляю такий дикий інтерес. Чи може ні? Так має бути?

- Я буду лише через дві години, - відповідає він співрозмовнику. - Раніше ніяк не вийде.

По ту сторону слухавки лунає відповідь, яку я не чую, і Роман завершує розмову. Вибиває дзвінок, а там погляд падає на мене.

Я різко дивлюся на нього. Мої щоки починають покриватися багрянцем, а серцебиття пришвидшується.

- Дякую, що принесла телефон, - торкається вказівним пальцем моєї щоки. Боже зараз він відчує, що вона гаряча, мов камінець у пустелі!

Роман водить м'якенькою подушечкою по ній, робить колові рухи, які повільно зсуваючи до моїх губів.

Торкається їх. Повільно водить по них пальцем, залишаючи відлуння лоскоту.

- Приємні та м’які, - мовить.

Мої очі  знову падають донизу, паралельно дивлячись на його торс. Він…Там уже все готово…

Член налитий кров'ю та страхітливо великий і могутній. Я аж нервово скручую в роті язик.