Читати книгу - "Вовче прокляття, Марія Власова"

— З чого ти взяла, що я теж не хочу так обманутися? — запитав він тихо, майже цілуючи. Його губи ледь торкалися моїх, але все ж не цілували.

Дихання сперло в грудях, а голова паморочилась, поки по щоках стікали бісові сльози. Він не питав їх причину, йому було байдуже, і це на краще. Всюди його запах, а від його тіла йшло таке приємне тепло, що не хотілось його відпускати. Та й він не утримував більше, наче очікуючи, що я зроблю крок на зустріч, упаду в цю кролячу нору.

Але це так неправильно, жахливо неправильно! Піддатись бажанню, а потім пожаліти про це. Нехай для нього це взагалі нічого не значить, для мене це крах всього. Якщо піддамся запаху, зв'язуванню, його словам — нічого доброго з цього не вийде! Але ж як важко зупинити себе! Немов я борюсь не тільки зі своїми бажаннями, а з лавиною власних переконань та таких дурнуватих правил! Навіть, якби я намагалась забутись в обіймах Кая, після того, як Юра розбив мені серце, було б не так складно! Тому, що визнати, що я цього хочу, складніше чим використати його, а потім викинути, як якийсь мусор.Чому я все ще на це не спроможна, навіть попри всі його божевільні витівки? Та що зі мною не так?! Справа не в тому, що я просто «хороша людина», це не так! Навіть сама собі здаюсь жалюгідною, через те, що після всього млію від бажання його поцілувати. Просто не можу себе зупинити! А може насправді не хочу? Якщо так, то треба спробувати зупинити його, поки це можливо. Не важливо, чого це мені буде коштувати.

— З того, що ти звик завдавати болю, а не відчувати його, — прошепотіла йому в губи, заплющуючи очі. Я не проти, якщо він зараз оскаженіє і просто приб'є мене. На все готова, аби пішла ця мана, зникло бажання обманутися в його обіймах. Сховатись там від цілого світу, що ніколи мене не любив.

— Любити тебе вже шалено боляче, — сказав він і майже відсторонився, але занадто пізно.

Подалася вперед, і сама поцілувала його. Вперше цілували не мене, а я когось цілую за власним бажанням, падаю з розбігу в кролячу нору. Його губи теплі й неочікувано ніжні. Якби він хоч якось відреагував на мою зухвалість, я б все тут же припинила, але, як на зло, Кай застиг. Злякавшись, що він таки якось на це відреагує, подалася вперед, схопивши його за руку. Наші пальці на мить переплітаються, поки я припиняю поцілунок просто для того, щоб нарешті вдихнути повітря. Від одного його погляду ноги стають ватними, а голова паморочиться. Він хоче щось сказати, але нам не можна розмовляти, інакше магія моменту закінчиться і все розвалиться під реальністю. Звільняю руку, щоб обійняти його за шию, заставляючи таким чином нагнутись для ще одного поцілунку. Повільного, настільки, щоб він сам захотів перехопити ініціативу, тому що його неочікувана покірність була для мене повною несподіванкою. Сама поняття не маю наскільки далеко у своїх бажаннях я готова зайти. Можливо саме тому мені не варто було й пробувати? Та вже пізно, він обняв, заставляючи відкинути голову і поцілував так, що в очах спалахнули іскри. Заскрипів стіл, на який мене усадили, скоріш за все, щоб не упала під таким напором. В цей раз він не намагався мене проучити, чи наказати поцілунком. Тим паче не проявляв ніжність, чи використовували для самоствердження, як це робив Юра. Кай мене зваблював, розпалював, наче ловелас з жіночих романів. І в нього добре виходило, тому що я дозволяла йому те, що здавалось не дозволю нікому, особливо після того самого дня. Спогади заставили мене завагатись, та я не змогла все припинити, лиш поцілунок. Судомно вдихнула, замруживши очі, поки його уста перемикнули увагу з моїх на шию, від чого мурашки пішли по всьому тілу. Думки щезли в почуттях, я вперше відчула що означає книжне «метелики в животі». Його теплі руки ковзнули від коліна до стегна, під сукню. На мить він стиснув стегна, змушуючи притиснутися до нього і мимоволі обхопити його талію ногами, наче показуючи, що буде далі.

Кай не з тих, з ким можна гратися, хто просто так  відступиться від свого. А мене він уже давно вважає своєю, щоб він мені там не говорив. Я знала, що буде далі, і не боялася цього. Може, потім я буду шкодувати… Ні, я точно буду дуже сильно шкодувати про свій вчинок, але зараз мені байдуже! Я знову не хотіла чинити правильно, врешті решт, саме моє таке неправильне рішення мене і привело сюди.

Шкіра горіла, поки він цілував моє лице, а потім знову шию. Від цього знову по всьому тілу мурашки, не чесно! Хочеться, щоб у нього вони теж були. Провела по його спині одними подушечками пальців, лоскотала його пахви, він чого він аж здригнувся. Хтось явно пожалів про те, що перетворившись порвав свою футболку зі штанами. Під мій сміх він куснув мене в шию, яку як раз цілував, ледь чутно заричавши. У відповідь куснула його за вухо, так що можна сказати, що ми уже кусаємось як собаки. Доросли так сказати, до свого другого я. Він від моєї нової витівки здригнувся всім тілом і заричав, обнявши так, що майже вибив з мене весь дух. Дурнуватий малий ліфчик ще сильніше врізався від цього в шкіру, тож заламавши руку, знову спробувала розстебнути чортове знаряддя тортур. Кай ніби зрозумів мене без слів, прослизнув під сукнею руками та розстебнув засувку, але на цьому не зупинився. Його рука прослизнула під чашечку і стиснула груди, поки друга легко торкнулася шиї, змушуючи поцілувати його. При цьому я застигла, тому що як би мені не було жарко від його пестощів, спогади в голову увірвались не з приємних.

Ніч, роса на траві, сильні руки, що затискають рот і рвуть блискавку на випускному платті. Мої руки, з понівеченими, зламаними нігтями, впиваються в груди покидька, та не можуть його зупинити.

 Я знову не можу його зупинити!