Читати книгу - "Згадати?.., Satoru Taira"

Солдат ще постояв трохи, а потім провів якусь маніпуляцію з руків’ям бластера, замикаючи певні контакти. Й кинув його якнайдалі на кам’яне поле, подалі від трави. Хвилин через п’ять зброя розплавиться від енергії. Потім нахилився та підняв тіло Головнокомандувача, закидаючи його на плече. Й побрів до охоронця, який лежав неподалік. Треба буде приховати тіла. Що ж — усього в кілометрі звідси, знаходяться підземні печери. Там трупи ще довго не зможуть знайти. А йому час повертатися додому. В те місце, яке стало рідним для Німого, й до тих людей, які допомагали йому. Й доведеться якось пояснювати, де він пропадав три місяці з гаком. Через певні примхи Брами, цієї просторової аномалії, знайденої одним вченим з його світу, де пройшов рік, тут минуло десь вчетверо менше.

Плюс у нього лишався «коктейль». Цю ампулу так і не змогли знайти. Втім, настільки прискіпливо його й не обшукували... Один укол, просте налаштування власного організму, викид у кров потрібних гормонів, і він забуде все, що стосувалося іншого світу та «Брами». Відтепер не буде ніяких болісних спогадів. Тільки те, що потрібно для нормального існування. Тільки те, з чим можна буде почати нове життя з мінімальними проблемами. Ні, Алекс не був дурнем і розумів, що Олівера та Служба візьмуться за нього по повній. Але нічого дістати не зможуть з його голови. А тих знань, які залишаться, буде достатньо, щоб почати працювати лаборантом чи зайняти ще якусь мирну посаду в цьому світі. Йому обридла війна. Адже свою він вже скінчив і вступати в нову вже не збирався. Час згадати, що таке життя без війни, болю та втрат. Згадати, що таке тепло весни.

Кінець