Читати книгу - "Свобода"

У Петті затряслися руки. Вона поклала слухавку, пішла до своєї кімнати й залізла в душ, де просиділа цілу годину.

І тоді Елайза знову почала тиснути, але тиск був такий собі, бо водночас вона намагалася тиснути й на Річарда. І коли Волтер дотримав слова і зателефонував, Петті зрозуміла, що хотіла б побачити його як через його зв’язок із Річардом, так і через задоволення від зради Елайзі. Волтер був достатньо тактовний, щоб не заводити розмову про Елайзу, але Петті й так уже була добре відома його думка про подругу, тому якійсь цнотливій її частині дуже подобалося виходити кудись і відвідувати культурні місця замість того, щоб пити вино та прослуховувати одні й ті самі альбоми. Врешті-решт, тієї осені вона сходила на дві вистави та одного разу в кіно, і все — разом із Волтером. А коли розпочався її сезон, вона стала помічати його на трибунах, рум’яного та задоволеного, і кожного разу, як вона дивилась у його бік, він махав їй рукою. Він взяв за звичку телефонувати їй наступного дня після змагань і з запалом вихваляв її гру та проявляв таке глибоке знання стратегії, якого Елайза навіть не намагалася ніколи удавати. Якщо він не заставав її вдома, то завжди лишав повідомлення, і Петті отримувала особливе задоволення від того, що сама дзвонила йому, сподіваючись, що слухавку може підняти Річард; але Річард, на жаль, ніколи не лишався вдома сам.

У короткі перерви між її відповідями на запитання Волтера Петті зуміла-таки дізнатися, що він народився в Гіббінгу, штат Міннесота; що задля того, аби частково оплачувати своє навчання на юридичному факультеті, він підробляв лісорубом у того самого боса, який найняв Річарда робітником; і тому він мав прокидатися кожного ранку о четвертій, щоб встигнути зробити домашнє завдання. Тому о дев’ятій вечора він завжди починав позіхати, що Петті, з її складним розкладом занять, дуже подобалося, коли вона проводила вечір із ним. До них зазвичай приєднувалися, як він і обіцяв, три його подруги зі старших класів та коледжу, три розумні й творчі дівчини, чиї проблеми із вагою та сукні з широкими поясами точно спровокували б уїдливі коментарі в Елайзи, якби вона колись їх зустріла. І саме від цієї милої «трійці» Петті почала дізнаватися, яким скарбом був насправді Волтер.

За словами друзів, Волтер виріс у тісній квартирці позаду офісу мотелю «Сосновий шепіт»: він жив разом із батьком-п’яницею; старшим братом, який постійно його лупцював; молодшим братом, який ретельно наслідував поведінку старшого; та матір’ю, чиї фізичні вади та слабкість духу настільки заважали їй виконувати обов’язки покоївки та нічного портьє, що у сезон, влітку, Волтеру доводилося цілими днями чистити кімнати, а ввечері реєструвати нічні заселення до мотелю, поки батько пив із друзями-ветеранами, а мати спала. На додаток до цього, він мав також постійні родинні обов’язки, а саме: допомагав батькові ремонтувати устаткування й виконував усі інші завдання: від роботи на парковці до ремонту бойлерів. Батько покладався на його допомогу, і Волтер завжди надавав її, бо нескінченно сподівався на якусь похвалу від батька, але — як розповідали його подруги — це було неможливо, оскільки Волтер був надто чутливий та розумний, а ще — недостатньо зацікавлений мисливством, вантажівками та пивом (на відміну від своїх братів). Окрім цієї роботи, що тривала цілий робочий день протягом усього року і зовсім не оплачувалася, Волтер примудрився грати головні ролі в усіх шкільних п’єсах та мюзиклах, виявляв нескінченну відданість величезній кількості друзів дитинства, навчився в матері готувати та Трохи шити, цікавився природою (тропічними рибами, мурашиними фермами, першою допомогою пташенятам-сиріткам, засухою) і став випускником, що виголосив прощальну промову на випускному вечорі. Він отримав стипендію від університетів Ліги плюща, але замість того поїхав до Макалестера, з якого можна легко їздити автобусом додому на вихідні й допомагати матері боротися з неминучим занепадом мотелю (батько тоді вже мав емфізему, і від нього не було жодної користі). Волтер мріяв стати режисером чи навіть актором, але замість того взявся вивчати право в університеті, бо, як він пояснював, «хтось, у родині має приносити справжній прибуток».

Дивно — адже Волтер її зовсім не приваблював, — але присутність інших дівчат на тому, що б могло стати побаченням, трохи ображало Петті; утім, вона почувалась улещеною, коли помічала, що Волтер раптом червоніє, а очі в нього сяють від погляду на неї, а не на них. А Петті дуже подобалося бути зіркою. Понад усі обставини у світі. На останню виставу, куди вони ходили в грудні, до театру «Гатрі», Волтер приїхав в останню мить, весь у снігу та з купою запакованих різдвяних подарунків для дівчат. Петті він підніс величезну пуансетію, яку віз автобусом та ніс засніженими слизькими вулицями і через яку в нього виникла суперечка з гардеробницею. Всім було зрозуміло, навіть самій Петті, що, даруючи дівчатам цікаві книги, а їй — величезну квітку, він зовсім не мав на меті нікого образити. Той факт, що Волтер витратив гроші та сили не на більш худу версію своїх милих, захоплених ним подруг, а на Петті, яка докладала розумових та творчих здібностей виключно до того, щоб вигадати нові засоби нібито випадково згадати Річарда Катца, — був просто загадковим і тривожним, але — безперечно — досить приємним. Після вистави Волтер ніс ту квітку на собі, всю дорогу до гуртожитку Петті, знову на автобусі й знову по засніжених вулицях. На картці, причепленій до квітки, яку Петті відкрила вже вдома, було написано: «Петті, із щирою любов’ю, від захопленого фаната».

Тоді вже стало зрозуміло, що Річард збирається кинути Елайзу. Він взагалі був брутальним хлопцем, який завжди всіх кидав. Елайза просто із себе виходила, коли розповідала по телефону Петті цю новину, постійно наголошуючи на тому, що «покидьок» налаштував Річарда проти неї так, що той не бажав дати їй жодного шансу, та що Петті має допомогти їй влаштувати зустріч із ним, бо він відмовився розмовляти з нею, чи впускати її до квартири, чи...

— У мене випускні іспити, — холодно відмовила Петті.

— Ти можеш просто піти туди, а я піду з тобою, — прохала Елайза. — Я просто хочу побачити його та все пояснити.

— Що пояснити?

— Що він зобов’язаний дати мені шанс! Що я заслуговую на те, щоб мене вислухали!

— Волтер — не гей, — сказала Петті. — Це