Читати книгу - "Орда з мороку, Катя Губська"

Світ навколо змінився.

Тіні почали танути, мов дим на вітрі. Кам'яний аватар розсипався у пил, що з дощем срібла осипав землю.

Марел'Кур стояв ще мить, безпорадний. Його тіло похитнулося — і він зник, розчинившись у темряві, що залишила лише ледь чутний стогін.

*  *  *

Кайла повільно опустила руки. Перед нею у повітрі плавало щось нове: невеликий кристал, який світився м'яким сріблясто-блакитним сяйвом. Вона простягнула руку — і кристал сам ліг їй на долоню, тепло б'ючись у такт її серцю.

Її друзі підбігли до неї.

Ейрін торкнувся її плеча.

— Ти… — він замовк, шукаючи слова. — Ти стала іншою.

Кайла підняла погляд. Її очі ще світліли від залишків сили, але її усмішка була по-людськи ніжною.

— Я стала тим, ким мала бути, — прошепотіла вона. — Ка'і Лаерін. Берегинею Світла.

Навколо все стихло. Кам’яне коло тепер світилися ледь помітним ореолом, немов благословенним слідом великої сили.

Але далеко за обрієм, у глибинах мороку, ще щось рухалося. Орда Туманних не була переможена остаточно. І справжня битва ще чекала на них попереду.