Читати книгу - "Коханка з площі Ринок"

тривалий час захищав затятих москвофілів, називаючи нападки на них боротьбою з переконаннями. Климентій Кошовий до історії з Різником лише стежив за такими процесами, котрі від середини минулого року наблизилися до свого піку. Потім, активно вклинившись у політичне та громадське життя, почав усі ці процеси готувати, ще й виступаючи не як юрист, а свідком обвинувачення.

Ось головна причина, яка спонукала Навотного нацькувати на опонента російську поліцію.

Чоловіки стояли один проти одного на порожній темній листопадовій вулиці. Зараз Клим вкотре пересвідчився — Навотний високий, вищий на голову за нього. Крім того — розлючений, чого не приховують густі сутінки. Ладен ударити згори кулаком. Не так, як Божену, — ту, як переконався Кошовий, стежачи зранку за іншими кандидатами в убивці, справді міг збити вертикальним ударом будь-хто з них, бо кожен зависокий для мініатюрної панни. Й попри це йому дуже кортіло не помилитися в припущенні.

Помилився.

Навотний стовбичить перед ним у загрозливій позі, вільний, не ушкоджений.

— Може, відійдемо й поговоримо?

— До себе я вас не запрошую.

— Я й сам до вас не піду. Ось брама, там — двір. Будемо сам на сам, якщо не зважати на щурів та протяги.

— Образно жартуєте.

— Стараюся. Зайдемо — чи боїтеся?

Кошовий розправив плечі, ворухнувши при цьому тулубом, аби відчути револьвер, притиснутий паском до спини. Але якщо пальто не розстебнути, в критичний момент вихопити не встигне. Доведеться маневрувати.

Чи — не доведеться.

— Вас я не боюся. Побоююся вашої затятості й некерованості.

— Не розумію.

— Слухайте, Навотний, вас мусили затримати і напевне затримали в поліції. Зараз хоч темно, проте лише по четвертій.

— Що з того?

— Думаю, вас випустили з контррозвідки чи з поліції, хто вами займався — не знаю, не так уже й давно. Швидко питання, які вам ставили, не прояснюються й не знімаються. Перше, що ви зробили, — помчали ловити мене.

— Не перебільшуйте значення власної персони в моїх очах.

— Чому ж ви тоді тут? Сказати, як було? Ви запитали у двірника, вірного русофіла, чи вдома я. Той відповів — ні, тож ви лишилися тут. Не знали, коли я повернуся. Проте готувалися чекати довго й дочекатися нарешті. Хіба це не затятість, га, пане Навотний?

— Не менша, ніж та, з якою ви звинуватили мене в убивстві Божени, пане Кошовий. Зводили особисті рахунки. Мстилися за те, що я доклав руку до вашого недавнього арешту. Бо я далі вважаю: вам і вам подібним місце в тюрмі. Нагадав про це капітанові Зубову, коли прощалися.

— І що він?

— Нічого. Пропустив повз вуха.

— Вас це додатково вразило й зачепило. Тому ви тут. Отже, викрутилися.

— Вам не вдалося. Влучили пальцем у небо. Зубов переконався в цьому, інакше ми б із вами тут не стояли. То зайдемо у двір, аби не маячити двома стовпами?

Револьвер за паском ніби поважчав.

— Йдіть перший.

Знизавши кремезними плечима, Навотний пройшов у браму й зник з виду.

Ступивши за ним, Клим на коротку мить подумав: нападе, налетить, зіб'є з ніг. Уже почав розстібати нижні ґудзики свого пальта. Але басистий спокійно стояв біля мурованої стіни. Тут справді гуляли протяги, й Кошовий знову поправив комір пальта, натягнувши глибше шапку, — останнім часом став вразливішим до негоди, ніж раніше.

— Про що ви хочете говорити?

— Про нас із вами, Кошовий.

— Нас нічого не пов'язує.

— Відсьогодні — дещо є. Божена.

— Не знав її за життя.

— Мене здивувало спершу, звідки вам відомо про її смерть. Потім згадав усе про вас і зітхнув. Хай там що, хай там як, нехай світ стає дибки, ви все одно встромлятимете носа в чужі справи. Особливо коли йдеться про вбивство.

— Не з доброї волі. Але перед вами, Навотний, найменше хочеться виправдовуватись, пояснювати вам щось. Та коли ми при тому: ви мені розкажете.

— Нічого не збираюся розказувати.

— Для чого тоді прийшли, чекали, мерзли? Повертаємося до ідеї вбити мене чи бодай дати прочухана?

Навотний зробив крок до Кошового.

Клим ступив назад — героєм тут не побудеш.

— Я хочу почути, чому ви повісили вбивство Божени саме на мене. На що розраховували? З таким успіхом могли, виконуючи невідому мені місію, назвати вбивцею когось іншого. Хто вам так само не до душі. Чи, скажімо, звинуватити мене заразом у вбивстві вашої нареченої.

Сіпнулося віко.

Нігті вп'ялися в долоні.

Вдих — видих.

— Мені здавалося, маю угоду з Зубовим: про залучення до цієї справи мене майже ніхто не знає. Тим більше — підозрювані. Ви прийшли сюди, Навотний, бо дізналися про мою участь. Крім самого капітана, ніхто інший повідомити вам не міг. Для чого він так учинив?

Клим не міг роздивитися обличчя свого візаві в темряві. Але чув, як той голосно сопів.

— Я не відповідаю за дії контррозвідки, — промовив нарешті. — Взагалі не питав пана Зубова ні про що. Бо людина його статусу не повинна мені нічого пояснювати. Важливо, що він повірив не вашому наклепу, а фактам на мою користь.

— Робити мені більше нічого — клепати на вас. Висловив припущення. Так само зроблене на основі певних фактів.

— Ви мастак до різних висновків, пане Кошовий. Давно зрозумів це. Перед вами я теж не мушу виправдовуватися. Як і не збираюся обговорювати щось із вами. Але виняток зроблю, аби закрити вам рота.

Клим сильніше стис кулаки.

Давно не боксував, узагалі запустив свої зайняття гімнастикою. Та при нагоді легко міг згадати навички ближнього бою. Лиш не тепер. Не в тому річ, що противник міцніший й задавить грубою силою, хіба доведеться пускати в хід зброю. Сутичка з ним потягне за собою негативні наслідки лише для Клима. Адже це не буде двобій, Навотний вірно служить російській владі, на його бік стане в будь-який момент перший-ліпший військовий патруль, Кошового знову заарештують, та й Зубов навряд чи визволятиме вдруге.

Замість того мовив:

— Ви називаєте жертву на ім'я. Тон при цьому міняється. Так говорять про близьку людину, жінку. Чи бодай не чужу.

— Ми були близькими, — легко підтвердив Навотний. — Життя довкола змінилося раз і назавжди. Вчора вона була моїм ворогом. Сьогодні сама прийшла, призналася в очевидному — була поліцейським агентом. Тепер не біля справ, жити якось треба. А я опікуюся гуманітарною місією. Божена просила знайти спосіб допомогти і