Читати книгу - "Бог ніколи не моргає"

теж можете взяти на себе відповідальність за власне життя, адже ваше щастя залежить лише від вас. Спрямуйте всі зусилля на створення такого життя, яке вам подобається, не чекайте, доки хтось прийде і зробить усе за вас. Закінчіть університет. Зробіть кар’єру. З’ясуйте, що приносить вам задоволення, і обирайте це кожного дня.

Ніхто в цілому світі не відповідає за ваше щастя. Ні мама, ні тато, ні друзі, ні ваш чоловік чи дружина, ні супутник чи супутниця, ні ваші діти, колеги, керівник або ваш гороскоп — ваше щастя залежить лише від вас.

Варто тільки зробити вибір бути щасливим.

Коли охоплює страх, зневіра й почуття приреченості, смуток і жаль до себе, просто зупиніться й запитайте себе: «Ти хочеш бути щасливим?»

Відповідь «Ну так, але…» не приймається. Ніяких «але». Все у ваших руках. Тут і зараз оберіть щастя. Якщо ніяк не можете позбутися поганого настрою, запитайте себе: «Що б на моєму місці зробила щаслива людина?» Навчіться бути щасливими. Поводьтеся так, ніби ви і є щасливими. Додайте пункт «Бути щасливим» до вашого щоденного чи щотижневого переліку справ. Не полінуйтеся хоч раз на тиждень чимось себе потішити. Виділіть годину і присвятіть її лише собі. Назвіть її «годиною краси», чи «годиною захоплення», чи «годиною спокою».

Уявіть свій ідеальний день і проживіть його. Одягніть улюблене вбрання. Подрімайте. Засидьтеся допізна. З’їжте на сніданок піцу. Придумайте особливий день для себе і тільки для себе. Побалуйте себе масажем і педикюром. Ні в чому собі не відмовляйте! Розмалюйте нігті на ногах різними відтінками червоного лаку. Купіть нову білизну. Викиньте у смітник старі, скріплені булавками труси, діряві, як швейцарський сир. Ви заслуговуєте кращого.

Запросіть друзів і влаштуйте вечірку з дрес-кодом «хто в чому прийшов», та ще й попросіть усіх принести шоколад як плату за вхід. Облаштуйте в домівці якесь особливе місце, свій куточок, де ви зможете молитися, мріяти, творити. Підсуньте крісло ближче до вікна. Поставте там великий вазон із папороттю або декілька вазончиків з фіалками, а ще хай там будуть ваші улюблені книжки.

Затишно вмостіться і почитайте сонети про кохання. Прийміть ванну з бульбашками або з плаваючими свічками. Назбирайте квітів і поставте на тумбочку біля ліжка.

Згадайте, як ви вмієте веселитись. Перегляньте легенький комедійний серіал, купіть комікси, послухайте старі записи Білла Косбі.

Запросіть себе на побачення. Виділіть цілий вечір і проведіть його з собою. Замовте улюблене вино, закуску, основну страву і десерт. А коли офіціант запитає: «На одного?» — не соромлячись, радісно скажіть: «Звичайно!»

Послухайте музику, яка подобалась вам у старших класах. Запишіть диск зі своїми улюбленими піснями і назвіть його «Саундтрек мого життя». Запишіть двадцять речей, які вважаєте найкращими у своєму житті, і двадцять тих, про які мрієте, а потім оберіть щось одне і зробіть усе для того, щоб утілити свою мрію в життя.

Напишіть собі листа від імені тієї дівчинки чи того хлопчика, якими ви були в шість років. Що б ця дитина сказала такій дорослій людині, як ви? Візьміть кольоровий олівець і напишіть листа лівою рукою (якщо ви лівша, то пишіть правою).

Переставте меблі у спальні. Нехай до неї потрапляє більше сонячного й місячного світла. А в кутку можете почепити гірлянди.

Підслухайте власні розмови з собою. Якщо вони вам не до вподоби, змініть щось. Напишіть новий сценарій. По всій оселі розкладіть позитивні записки. Заховайте їх у шухляду, в аптечку, у морозильну камеру, покладіть по одній на сушильну машину і в тумбочку біля ліжка.

Зберіть усі безладно розкладені фотографії і помістіть до фотоальбому, а ще краще, зробіть колаж із фотокарток усіх тих людей, яких ви дуже-дуже любите.

Візьміть свої потреби й бажання у власні руки, і вам більше не доведеться покладати безнадійні сподівання на інших. Не доведеться приходити зі своїми прагненнями й чекати чогось, натомість ви прийдете вже цілком задоволені і навіть зможете чимось поділитися, так що всі будуть у виграші.

Ваше щастя залежить лише від вас — прийміть це і радійте. Адже вас офіційно призначено директором власного щастя. Як казав один мій друг, ви можете бути щасливі або нещасні — те й те потребує однакової кількості зусиль.

Урок 26. Щоразу, коли трапиться так звана «катастрофа», запитайте себе: «Чи буде це мати для мене хоч якесь значення через п’ять років?»

Подумайте про будь-яку, так би мовити, «проблему», «катастрофу» чи іншого роду «халепу» і запитайте себе: «Чи буде це мати для мене хоч якесь значення через п’ять років?» У більшості випадків відповідь буде «ні».

Згадайте своє навчання. Наприклад, мені, щоб отримати диплом бакалавра, знадобилося дванадцять років. Дуже довго, але чи важливо це зараз? Аж ніяк. Я хотіла стати лісником, а для цього мені необхідно було набрати 25 балів на іспиті з хімії. Та я провалила його. А на додачу отримала трійки з зоології та дитячої психології. Тоді я вважала себе невдахою. А потім стало ще гірше. Я завагітніла й покинула навчання. Але через шість років, коли я знову вступила до університету, запровадили політику академічної поблажливості. Мені пробачили і забули мої попередні погані оцінки. Вуаля! Мій середній бал миттєво зріс.

Ми занадто часто мучимо себе через дрібниці.

Припустімо, у вас сильно розболілася голова, страшенно болить живіт або ж нестерпний нежить, які не дають вам навіть піднятися з ліжка. Цілу ніч ви кидаєтесь і крутитесь, та ще й розмірковуєте, чи зателефонувати на роботу і взяти відгул. Так і зробіть. Невже через п’ять років один пропущений день матиме хоч якесь значення?

Вам потрібно здати звіт, але він не бездоганний. Це найкраще, що ви змогли написати, але хотіли б ще краще. Ви хотіли написати десять сторінок, а вийшло лише дев’ять. Розслабтеся. Яке це матиме значення через п’ять років?

Ви годуєте дитину грудьми, але хочете повернутися на роботу. Ви б хотіли припинити грудне вигодовування, але переживаєте, чи не травмує це вашого малюка. Може, дитинка буде почуватися покинутою? А що, як пляшечка зруйнує ваш із нею зв’язок? Повірте, через п’ять років це не матиме жодного значення. Головне, що ви любите свою дитину.

Моя подруга ніяк не могла відучити від соски свого дворічного сина. Він смоктав її так голосно, що, здавалося, десь поблизу працює пилосос. Соска могла нашкодити зубкам, що якраз прорізались, але подруга переймалася, як син буде без неї спати. Врешті-решт, вона пояснила йому, що надішле соску іншій дитині, якій вона більше потрібна. Хлопчик одразу змирився з цим і спокійно заснув як тієї ночі, так і в усі наступні.

Батьки щодня переживають щось схоже. Їхня дитина ще не почала ходити, а в когось уже ходить. Ваша дитина вперше пішла в дев’ять місяців