Читати книгу - "Трагедії"

А втім, до чого все це? Ось же труп її -

970] Хіба ще є де свідок справедливіший?..

Віднині ти вигнанець. Геть з очей моїх!

Ні до Афін священних, ні до іншого,

Де владарюю, міста увійти не смій!

Якщо б я за цей злочин не скарав тебе,

То сам істмійський Сініс заперечив би,

Що мною він убитий: от хвалько, мовляв.

Скіронські кручі теж мене б не визнали

Захисником мандрівців од розбійника.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Кого тепер щасливим із людей назву? -

980] Що височіло щойно - нині в прах лягло. [138]

ГІППОЛІТ

Великий гнів твій, батьку, засліпив тебе.

Що ж до самої справи - красно мовиш ти,

Але, по суті, правдою не пахне тут.

Я перед людом говорить не навчений,

А радше в колі друзів та однолітків.

Бо й тут є міра: той - перед розумними,

А цей - перед юрбою промовляти звик.

І все ж я мушу, у біду потрапивши,

Язик свій розв'язати. З чого ти почав,

990] Накинувшись на мене, мовби й справді я

Не в силах оправдатись, відповім на те:

Ось бачиш землю, небо? Не родивсь під ним

Чистіший хтось од мене, хоч ти як переч.

Насамперед богів я шанувати звик,

А щодо смертних - лиш із справедливими

Дружу, що ні самі не здатні зла чинить,

Ні помагати іншим, що до зла швидкі.

Й до приятелів, батьку, я однаковий:

Присутні чи відсутні - не беру на сміх.

1000] Спіймав мене, гадаєш, на гарячому?

Безглуздя! Ще ж не знав я жінки жодної.

А про любовні втіхи я чував лишень

Та на малюнках бачив. А що серцем я

Цнотливий, то - не дуже й приглядавсь до них.

Та цим, як бачу, ти не переконаний.

То зваж: заради чого б я на блуд ішов:

Чи вродою направду перейшла вона

Усіх жінок? Чи, ложем спадкоємиці

Заволодівши, думав дім посісти твій?

1010] Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.

Чи, може, влада вабила б розумного?

Та ж ні! Хіба жадоба самовладності

Здоровий глузд людині б геть затьмарила.

Мені б хотілось на змаганнях еллінських

Добути перемогу. В місті - й другим я

Хай вік втішаюсь місцем між обранцями.

Лиш так безпечно можна домогтись чогось

І в більшій, ніж володар, бути радості.

Одне сказать ще маю, решту знаєш ти:

1020] Якщо б мені подібний в мене свідок був,

Якщо б велась ця справа при жоні твоїй

Живій ще, ти б дізнався, хто провинен тут.

Тепер я свідком Зевсом присягаюся

Й Землею, що ніколи б я торкнуть не смів

Жони твоєї. Не було ні в намірах,

Ані в думках такого. А неправда це -

Хай згину, безпритульний, у краю чужім! [139]

І хай, коли я винен, ні земля сира

Кісток моїх не прийме, ані моря хлань!

1030] А щодо неї, то чи страх згубив її -

Не знаю; більше й слова не скажу про це.

Цнотливою здається, цноті зрадивши,

А я, зберігати цноту, - звинувачений.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Гадаю, ти достатньо оправдав себе:

Богами ж не намарне присягаються.

ТЕСЕЙ

Ти бачив словоблуда? Взявся смирністю

Зм'якшити мою душу. А на ділі що?..

Зневажив ложе шлюбне батька рідного!

ГІППОЛІТ

Й тобі дивуюсь, батьку: якби ти моїм

1040] Був сином, а я - батьком, то за гріх такий -

Насильство над жоною - не вигнання я,

А смертю покарав би, не вагаючись.

ТЕСЕЙ

Розумна річ! Одначе, не так легко ти,

Як сам собі придумав, маєш згинути:

Негайна смерть - це ласка для негідника.

Світ за очі пішовши з краю рідного,

Життя в нужді закінчиш на землі чужій.

Така за злочин плата нечестивцеві.

ГІППОЛІТ

О горе! Не діждавшись, поки часу плин

1050] Розсудить нас з тобою, проженеш мене?

ТЕСЕЙ

Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край

Прогнав би - ось такий ти став ненависний!

ГІППОЛІТ

Ось так, без суду? На присяги й докази

Не зваживши? Провидців не послухавши?..

ТЕСЕЙ

А що тут ще гадати? Чи ж то лист оцей

За всіх не свідчить? Віщуни ж нехай собі

До тих птахів на небі приглядаються!..

ГІППОЛІТ

Чому, боги, мовчання на вустах моїх?

Шануючи присягу, сам себе ж гублю. [140]

1060] А врешті, хто б повірив? Надаремно лиш

Присягу б я порушив, щойно складену.

ТЕСЕЙ

Допік же ти своєю святобливістю,

Поганче! Геть із краю! Геть з очей мені!

ГІППОЛІТ

Куди подамся, бідний? Хто притулок дасть

Вигнанцю, що так тяжко звинувачений?

ТЕСЕЙ

Таких шукай, хто згоден у сім'ї своїй

Пригріти лиходія та розпусника!..

ГІППОЛІТ

Як боляче!.. Аж сльози навертаються! -

Негідником, злочинцем видаюсь тобі?..

ТЕСЕЙ

1070] Тоді б сльозу пускав ти передбачливо,

Як батькову дружину зневажати бравсь!

ГІППОЛІТ

Безмовні стіни дому! Якби голос вам -

Посвідчили б, чи справді я лихе чинив!

ТЕСЕЙ

Німих скликаєш свідків? Ну, а тіло це

Німе хіба не свідчить, що чинив-таки?

ГІППОЛІТ

О горе!..

Собі ж, навпроти ставши, в вічі б глянути

І над собою ж досхочу наплакатись!..

ТЕСЕЙ

Найбільше сам себе ти шанувати звик,

А мав би, як годиться, - батька з матір'ю.

ГІППОЛІТ

1080] О мати бідна!.. О як гірко сином буть

Нешлюбним!.. Хай нікому не доводиться!

ТЕСЕЙ

Гей, слуги! Чи не чули? Заберіть його!

Сказав же я: вигнанням він покараний!

ГІППОЛІТ

Нехай лишень торкне хто - жалкуватиме.

Ти сам, коли завзявся, прожени мене. [141]

ТЕСЕЙ

Як слів не розумієш - буком вижену

Й докорами сумління не каратимусь!

ГІППОЛІТ

Нема рятунку, видно!.. Нещасливець я!

Що знаю, - неспроможний того висловить.

1090] Латони дочко, серця мого радосте,

Супутнице на ловах! Мушу геть іти

З Афін славетних! Краю Ерехтеєвий

І місто, прощавайте! Прощавай навік

Трезенська, для юнацтва щедра втіхами

Рівнино! Вже ж тебе не озиратиму!..

Краяни, друзі милі! От і нам пора

Прощатися. З вітчизни проведіть мене!

І хай не вірить батько - не зустрінете

Повік такого мужа бездоганного.

(Відходить разом з мисливцями).

СТАСИМ ТРЕТІЙ

ХОР

Строфа І

1100] Тільки-но думать почну над високим богів

провидінням, -

Журба відступає.

Але сумнів гризе мене знову,

Тільки-но гляну на вчинки людей, на важку їхню долю:

Повне мінливості все довкіл,

Непостійність - на кожному кроці

Підстерігає смертних.

Антистрофа І

От якби з ласки богів мені випала доля щаслива -

Життя безтурботне,

Що не зранює душу стражданням!

1110] Щоб ні суворих засад не триматись, ані легковажних.

Скромно б отак мені