Читати книгу - "Щоденники дракона"

— Скажи, Пальморіі, а я зможу колись розбиратися у важких питаннях? Я дуже цього хочу! А ще я дуже хочу боротися з нечистю. Адже її так багато! Скажи, а Конклав не може винищити її всю одразу?

— Прибери темряву, і всі стомляться від світла. Дай усім без праці одяг, їжу, оселю і вони втратять смак до життя.

— Дякую, Вчителю! Я зрозуміла: не буде зла, не оціниш добро!

— Ось тобі перший урок: не поспішай робити висновки. Боротьба зі злом — основа нашого буття. Та зло не можна знищити, як саме життя. У кожній душі є зерна зла. Головне — не дати їм прорости. Закон Творця — свобода для кожного. Кожен сам обирає свій шлях.

— А от якби Творець побажав, чи міг би він змінити життя на Нілмар? Зробити усіх-усіх добрими?

— Якщо ельф або гном тримає таверну, готель, годує та дає дах над головою перехожим, хіба він поганий? А чи став би він тягтися, як ти зі своїми друзями, через гори та моря сюди — до Школи? Інакше з тими, що обирають шлях зла… А твоє питання? Хіба ми можемо зрозуміти Бога? Він зробив цей світ таким. Один іде до Школи, віддаючи своє життя добру. Інший вдоволений тихим життям на Лоні. Третій йде до сил темряви. Це вже остання межа падіння. Колись давно на Лоні знали жадобу влади та її викорінили.

— Але влада існує… Ради старійшин, ще щось…

— Це не влада. Просто координація співіснування. Пам’ятаєш, що розповідав Лам у Фісбенесі?

Закусивши губу, Маарі мовчала, почісуючи пальцями своє вухо з гострим кінчиком, що прикривалося довгим, рудуватим, розпущеним волоссям. Срібна драконеса мовчала. Пауза затяглась, та Вчитель не поспішала.

— Дякую тобі ще раз, Паль! Єдине, що я зрозуміла, що вчитись мені треба ще дуже-дуже довго! А що, власне кажучи, ми будемо вивчати у Школі?

— Спочатку — підготовчий курс. Це недовго, років три, п’ять. Тоді сама обереш спеціалізацію. Років за десять станеш бакалавром. Потім, після практики, чи й без неї, ще одна ступінь навчання, і станеш магістром. А далі… Навіщо загадувати? А чому тебе навчатимуть? Ти ж не думаєш, що у Школі Вищої магії тебе навчатимуть кухарської справи?!

— Скажи, — перебила драконесу Маарі, — а що потім, після магістра?!

— Знову поспішаєш? Почнемо з початку, тоді й кінець буде видно!

— Пробач, Паль! Знаєш, я просто втриматись не можу, так мені політати хочеться! От як з Ревлісом…

Початок дня у Ламеніля був майже таким як у Маарі. Таке саме знайомство зі своїм вчителем — Перумінем. Майже така сама вступна розмова. Лише завершилась вона інакше.

— Пробач, вчителю, трапилося мені попрацювати в університетській книгозбірні. Там книжок… сила силенна. За все життя не перечитати! А тут, у Школі, мабуть їх все-таки більше?

— Звісно, що так! Якщо цікавишся, я тобі її покажу. Не всю, звісно! Щоб усю тільки обійти, потрібно більше місяця! Який розділ ти хотів би побачити в першу чергу?

— Та я ж не знаю навіть, як їх назвати…

— А ти подумай, про що б ти зараз хотів дізнатися?

— Ну, може, про історію розвитку магічної науки?

— От так! Навіть правильно назвав відділ. Пішли, покажу, як туди потрапити. З часом вивчиш інші шляхи, а поки що — іди за мною!

Коридором вони підійшли до якогось закутка. Вчитель голосно сказав: «Книгозбірня» і підлога під їхніми ногами повільно поїхала донизу. Там унизу теж був коридор, а за ним відкрилася велетенська зала з височенними стелажами.

Проходи між стелажами тяглись на цілі кілометри.

— Зачекай! — голос Перуміня повернув ельфа до дійсності. — Я не встиг тебе попередити. У Школу на стажування та навчання прибувають і представники інших розумних рас нашої Галактики. Кого б ти не побачив — знай, що то представник розумного народу. І поводься відповідно. Намагайся ні на кого не витріщатися, бо це буде нетактовно.

Молодий ельф зачудовано роздивлявся свою нарешті здійснену мрію — нескінченні ряди книг, що розбігалися навкруги, неначе вулиці великого міста. Та одна думка все ж не давала йому спокою.

— Вчителю! — Лам запнувся. — А скажи, дракони — це третій розумний вид на нашій планеті, чи як?

— Чи як! Ти будеш вражений, але якось переживеш і це повідомлення! Я за народженням — ельф. Не витріщайся, говорили тобі! Просто треба знати дещо про Школу та її діяльність. Отже: кожен, хто народжується на Лоні, навіть якщо твої батьки… проте, їм краще зараз дамо спокій. Виходить так. Ти народився й ростеш. Згодом відчуваєш потребу потрапити на Асарх. Дістаєшся сюди. Тепер ти учень Школи. Коли скінчиш курс… Втім, ще не так! Ми все життя у Школі. Власне кажучи, вона і є наше життя. Ти навчаєшся і стаєш магом. Спочатку бакалавром, тоді, як дозволяє твій інтелект, станеш магістром. Якщо ти талановитий, зробиш щось видатне, або просто твій потенціал дозволяє, Конклав запропонує тобі стати Вчителем. Якщо ти згоджуєшся, ти входиш у залу Посвячення й отримуєш тіло дракона. Це надзвичайно важко пояснити. Колись ти знатимеш усе, а поки що просто сприйми це як факт! Кожен з нас може набрати будь-якого вигляду. Стати, наприклад, тим, ким був до Посвячення, але до тіла дракона дуже швидко звикаєш і потім міняти його вже не хочеться. Повір, що для мага кращого тіла не знайти!

Вчитель посміхнувся, а Лам все ще стояв під враженням почутого. Цей дракон — ельф! То, можливо й він — Ламеніль, стане колись таким?! Це було так неочікувано і надто вже незвично!

— Ну, йди, почитай дещо! Адже ти вже відібрав кілька книжок!

Юний ельф не зрозумів, як йому до рук потрапили ці книги, але змовчав. В кімнаті він ліг на кровать, кинувши книги на стіл і довго осмислював усе, що почув сьогодні від вчителя.

Коли Равеш прокинувся, на столі посеред кімнати його чекав сніданок. Оком досвідченого гурмана він перебрав усе, що було старанно розміщене на гарному срібному посуді, прикрашеному чеканкою. Та головне не форма, а зміст! А зміст було розраховано на того, хто ніколи не прогавить нагоди попрацювати на благо власного живота. Тут було і смажене м’ясо у глиняному глечику, і холодний відварний язик з гострою приправою, і салат з пташиних яєць з овочами, і заливна риба. А посеред усієї цієї краси стояла окрема таріль зі шматком пирога та величезною чарою, у якій був невідомий гномові напій, за