Читати книгу - "Найкраща країна у світі, або Факти про Фінляндію"

розумію, що мене це не стосується, та, схоже, ти ночував сьогодні в лісі. Ти ночував у лісі? Питання було поставлене так прямо, що ухилитися неможливо. Треба відповідати. Я-то думав, що ініціатива в розмові буде в моїх руках, я захоплю ініціативу і тишком-нишком вивідаю у неї, чому вона просила їздити обережно — чи стосувалося це особисто мене, чи вона каже це усім, хто приходить сюди за своїм автомобілем, адже, можливо, це теж входить в її службові обов’язки, її, може, на курсах так навчили — просити кожного, щоб він їздив обережно, адже люди тоді самі захочуть, щоб їхні автомобілі частіше забирали сюди, як, наприклад, я: нехай, мовляв, забирають знову і знову, щороку поспіль; проте вийшло, що вона перехопила ініціативу в свої руки, і моя справа тепер відповідати; не вмію я заволодівати розмовою і скеровувати її по-своєму, думаю я, я тільки підхоплюю те, що мені підкидають інші; от і зараз вона веде в розмові, а я знову програю з самого початку; хоча стривай-но, кажу я собі, не квапся, тебе явно понесло не в той бік, це не жіноча логіка, міркую я, це логіка чоловіча, чоловіки мислять в категоріях перемоги і поразки, а жінки мислять значно реалістичніше і конкретніше, більш по-дитячому, продовжую я розмірковувати, щось подібне я чув чи читав, не пам’ятаю де, але така інформація відклалася у мене в голові разом з іншою інформацією, на конкуренцію налаштовані чоловіки, чоловіки відмежовуються від емоцій, життєві установки чоловіків спрямовані на дії, а не на почуття, чоловікові потрібно більше діяти і якомога менше морочитися з почуттями, весь економічний устрій суспільства заснований на цьому принципі — більше діяти, зробити те, зробити інше, а не на тому, щоб вникнути в те, що при цьому відбувається; на цьому ми заробляємо серцево-судинні захворювання і, зробивши справу, гинемо, зате жінки живуть довше, тому що вони проживали ще й почуттями те, що вони робили, і робили все не з такою граничною напругою; спершу вмирають чоловіки, потім жінки, а найдовше не вмирають діти, середня тривалість життя у дітей вища, ніж у жінок, про це я ніде не читав, але стверджую, бо сам знаю, що це так, — у дітей тривалість життя найбільша. Своє питання вона поставила, подумав я, без всякого злого наміру, просто спитала й спитала; здивувалася, помітивши, що у мене такий вигляд, ніби я ночував у лісі, ну й запитала з цікавості, крім цікавості, за цим нічого не криється, не збирається ж вона мене підчепити, навіщо я їй здався? Так вийшло, що я ночував сьогодні в лісі, кажу я. Все так склалося, що довелося заночувати в лісі, точніше, з південного боку согнського компостного поля, я вирішив забрати своє авто відразу, як розвидниться, не люблю їздити в сутінках, сказав я і, значить, збрехав, от і знову я починаю плутатися, адже не тому я насправді вирушив зі спальним мішком ночувати в лісі, я вчинив так зовсім з іншої причини, якщо вже говорити щиро, я ясно відчуваю, як мої нейронні зв’язки запрацювали на повну потужність, вони намагаються дати хід сигналам між корою великих півкуль і підкіркою, вони намагаються реєструвати емоції, що носяться в повітрі, і дещо виходить, однак загалом система розтренована, вона налаштована на брошури, на самотність, на Фінляндію і самотність, я — вода, я — лід, у голові у мене велике заледеніння, і я найбільше боюся і найбільше бажаю, щоб лід розтанув і вода потекла, бо людські стосунки — це найбільш плинне, що є на світі, це вируючий і пінистий потік, самотність же нікуди не тече, вона просто є, і вона надійна, бо самотній точно знає, що у нього є і що буде, а стосунки текучі, і от я, чудово розуміючи все це, все ж стою тут і намагаюся висловити цій жінці щось суперечливе, розпливчасте; я обрав самотність і, здавалося б, непогано влаштувався, та, проте, я тут, я сам навмисне зробив так, щоб моє авто відтягли на майданчик, хоча не минуло й доби відтоді, як я його звідси забрав, і щось тут не сходиться, хоча якщо розібратися, то що взагалі сходиться, а мені ж це снилося, от уже кілька тижнів поспіль мені снилася вода, то невже мені ніколи не бачити спокою? Геть брехню, думаю я. Твій колега був противний старигань, від нього тхнуло тютюном, і я не захотів у нього обслуговуватися, думаю я, а ти була така ніжна й привітна, і від тебе приємно пахло, і мені захотілося підійти до твого віконечка; і всупереч здоровому глузду я зробив так, щоб моє авто знову забрали, щоб я знову міг прийти сюди, і в очікуванні твого приходу я провів ніч у лісі — так мені хотілося знати, так хочеться знати, що ти мала на увазі, коли попросила мене їздити обережно, — це я теж думаю, — ти, може, і не пам’ятаєш про те, що сказала, кажу я, проте ж ти так сама мені сказала, вчора, коли я забирав своє авто, ти сказала, щоб я їздив обережніше. Що ти мала на увазі, коли сказала, щоб я їздив обережніше, питаю я нарешті. Все інше я тільки подумав, а останню фразу вимовив уголос. Мені страшенно хотілося б сказати і все інше, та я кажу вголос лише останнє. Вголос я вимовляю тільки одне — в якому сенсі вона просила мене їздити обережніше. Тому що в голові у мене працює особлива інстанція, маленький такий контролюючий орган, який функціонує майже як орган державної влади, — він відстежує і фільтрує все, що відбувається там, нагорі, всі думки, і особливо ті, які призначені для висловлення: думати я можу все, що завгодно, та щойно у мене з’являється бажання висловити свою думку, вона відразу ж відстежується і пропускається через контролюючий орган, якщо він схвалює, я висловлюю цю думку, якщо ні — не висловлюю, і вона залишається у мене в голові, яка б не була розумна, тому що справа не в тому, чи розумна вона, а в тому, які речі можна говорити і які не можна, а це величезна різниця, я навіть питаю себе: чи є мені користь від цього органу, чи думає він про моє благо, чи піклується лише про видимість, допомагаючи мені зберігати обличчя, чи не спрямована вся його робота тільки на те, щоб не дозволити мені втратити обличчя, і що це за штука, взагалі-то, втрата обличчя? Без сумніву, це