Читати книгу - "Хазяїн"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Соня (до Золотницького). Ходім до тата… Ні, ви йдіть, а я покличу лікаря, та разом не пустимо і умовимо згодитись на операцію.
Золотницький. Добре. Я уговорю його. (Пішов в одні двері, а Соня в другі.)
ЯВА ІХФеноген (сам). Вони умовлять, вони не пустять! Діти! Щоб Терентій Гаврилович не побачив новий товар? Ха! Та він рачки сюди прилізе, та скоріще він умре. Де ж таки? Жде тих овець, як свята, зна, що вони тут, і він їх послухає, буде лежать! Ніколи в світі!
Входе Соня і лікар.
ЯВА ХФеноген, лікар і Соня.
Лікар. Я, єй-богу, не знаю, що робить з таким чоловіком, як ваш тато! Не пускать його, коли він так уперто хоче вийти, це для його натури однаково, що навмисне дратувать, тривожить, і він цим самим ще гірше себе розіб'є, ніж тим, що вийде.
Феноген. Святая правда! їх удержать не можна… Я тридцять п'ять літ з ними не розрізнявся і знаю їх більш, ніж себе.
Лікар. От бачите!
Соня. А господи! Невже ж вівці йому миліщі, ніж життя?
Лікар. Хазяйство або смерть — такий девіз!
Соня. Там Петро Петрович, тато його послуха, ходім, попробуємо умовить! Лікар. Попробуємо!
Вийшли.
ЯВА XIФеноген (сам). Розумні слова: або хазяйство, або смерть! Велика правда! Земля, скот, вівці, хліб, комерція, бариші — оце життя! А для чого ж тоді, справді, і жить на світі, коли не мать цього нічого? Та краще гробаком нечувственним родиться, аніж такою людиною, що про хазяйство не дбає! Нехай бог боронить, коли б у мене пропали ті гроші, що я маю, — зараз би повісився.
Входе Куртц.
ЯВА XIIФеноген і Куртц.
Куртц. Еті, день добрий!
Феноген. Здоровенькі були!
Куртц. Еті, овса — готова. Зічас будіть шпаціровал перед окна.
Феноген. А почому купили?
Куртц. Еті — ніпочом, руб десять, руб двадцать.
Феноген (набік). Виходить, Карло цапнув більше за мене, а я його лічив дурнем!
Входить Золотницький і лікар.
ЯВА XIIIФеноген, Куртц, Золотницький і лікар, а потім Соня, Марія Івановна, Пузир.
Золотницький. А?! Смерть за плечима, а він плаче, що його не пускають подивитись на овець.
Лікар. Воюющий мечем од меча гибнеть. Хазяйство — його меч, від нього й смерть. Так мусить буть, і не варт сперечатись!
Соня, Марія Івановна ведуть Пузиря.
Пузир. Бог з вами, що ви собі вигадали: лежи, коли вівці пригнали? Я не смертельний.
Золотницький (до лікаря). Ходім до Калиновича, він там скучає.
Хочуть іти.
Пузир. Петро Петрович! Хіба вас не кортить подивиться на овець?
Золотницький. Я зараз прийду.
Виходять з лікарем.
Пузир. Здорові були, Карло Карлович!
Куртц. Еті — я здоров, ошінь здоров. Спасибі! А ви, еті — нєт… еті — пльохо.
Пузир. Пройде! Ідіть до гостей! Соню, попроси Петра Петровича!..
Соня і Марія Івановна вийшли.
Багато купили?
Куртц. Еті — восімсот.
Пузир. Вісімсот? Тілько? Чого ж так мало?
Куртц. Я, еті, не можіт покупал. Ярмарка, еті — да, село, еті — нєт. Дома, еті, мушік продал, руб десят овса, а еті, берьот овса! Мушік берьот руб десят, плачіт, жена — плачіт, деті — плачіт.
Пузир. Як, по рублю десять? Феноген купив — руб, а Чобот он купив — сімдесят п'ять копійок.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хазяїн», після закриття браузера.