Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

Можна також забезпечити гігантський простір для майбутнього прогресу, якщо знайти покращені методи забезпечення взаємодії між величезною кількістю недорогих процесорів у масово-паралельних системах. Переробка нинішньої техно­логії комп’ютерних апаратних пристроїв під цілком нові теоретичні конструкторські розробки також могла би забезпечити обчислювальній потужності гігантський стрибок уперед. Недвозначні свідчення про те, що складні архітектурні конструкції, створені на основі надзвичайно глибокої взаємодії, можуть забезпечити вражаючу обчислювальну здатність, надходять із органа, який, поза сумнівом, є найпотужнішою універсальною обчислювальною машиною в світі: вони надходять з людського мозку. Створюючи людський мозок, еволюція не мала у своєму розпорядженні такої розкоші, як закон Мура. «Апаратне забезпечення» мозку людини не є швидшим за апаратне забезпечення мозку миші, тож воно в мільйони разів повільніше за сучасну інтегральну схему; різниця полягає винятково у складності конструкції [6]. І дійсно, найвищого ступеня обчислювальної потужності комп’ютерної техніки — і, можливо, машинного інтелекту — можна буде досягти тоді, коли одного дня дослідники спроможуться поєднати швидкість навіть сьогоднішнього апаратного забезпечення комп’ютера з програмним забезпеченням, яке наближалося б до того рівня складності конструкції, який можна спостерігати в мозку людини. Перші «дитячі» кроки в цьому напрямку вже були зроблені: 2011 року ІВМ презентувала когнітивну обчислювальну мікросхему, на створення якої надихнув людський мозок і яку доречно назвали SyNAPSE; відтоді ця компанія займалася розробкою нової мови програмування під це апаратне забезпечення [7].

Окрім невпинного прискорення розвитку апаратного забезпечення, а в багатьох випадках — і розвитку забезпечення програмного, існують, на мою думку, дві визначальні характеристики інформаційних технологій. Перша полягає в тому, що ІТ у процесі своєї еволюції перетворилися на технології загального призначення. Мало залишилося аспектів нашого повсякденного життя, особливо в здійсненні бізнесової діяльності та в організаціях усіх розмірів, на які не справляли б вагомий вплив інформаційні технології, чи навіть більше — які не залежали б від неї великою мірою. Комп’ютери, мережі, а також інтернет стали нерозривно інтегрованими в наші економічні, соціальні та фінансові системи. ІТ присутні повсюдно, і нині вже важко навіть уявити наше життя без них.

Багато оглядачів порівнювали інформаційні технології з електрикою — іще однією трансформаційною технологією загального призначення, що ввійшла в широкий ужиток у першій половині двадцятого століття. Ніколас Карр у книзі The Big Switch («Велика перестановка»), опублікованій 2008 року, особливо переконливо зображає ІТ як засіб, схожий на електрику. Так, багато подібних порівнянь є цілком доречними, та насправді ж електрика — це надзвичайно важкий приклад для наслідування. Електрифікація трансформувала підприємства, всю економіку, соціальні інститути й навіть особисте життя приголомшливою мірою, до того ж наслідки цієї трансформації були здебільшого позитивні. Мабуть, було б надзвичайно важко знайти хоча б одну людину в розвиненій країні на зразок Сполучених Штатів, чий рівень життя не зазнав би значного поліпшення з появою електрики. Трансформаційний вплив інформаційних технологій проявиться, скоріш за все, більш тонко, з неоднозначними нюансами, і його наслідки для багатьох людей не будуть такими однаково позитивними. А причина такої неоднозначності має стосунок до ще однієї визначальної характеристики ІТ — когнітивної, тобто пізнавальної здатності.

Наразі рівень інтелекту, закладеного в інформаційних технологіях, є безпрецедентним в історії технічного прогресу. Комп’ютери — це машини, здатні (хоча й в обмеженому й лише певному сенсі) думати. Ніхто не стане стверджувати, що сьогоднішні комп’ютери вже наблизилися до чогось на зразок універсального інтелекту людського рівня. Та разом із тим часто забувають одну важливу річ. Здатність комп’ютерів виконувати спеціалізовані, рутинні та передбачувані завдання невпинно покращується і, цілком імовірно, що ці машини невдовзі зможуть перевершити здібності багатьох людей, яких наразі залучають до виконання подібних операцій.

Прогрес суспільної економіки став, головним чином, результатом фахової спеціалізації, або, як сказав Адам Сміт, «розподілу праці». Один із парадоксів прогресу комп’ютерної доби полягає в тому, що з тим, як робота стає дедалі більш спеціалізованою, в багатьох випадках вона може також стати і більш піддатливою до автоматизації. Багато експертів сказали б, що в плані загального інтелекту найкраща з сьогоднішніх технологій заледве перевершує комаху. Але ж комахи, між іншим, не володіють навичками саджати реактивні літаки, замовляти обід у ресторані чи брати участь в торгах на Волл-стріт. А комп’ютери все це вміють, і невдовзі вони почнуть агресивно опановувати велику кількість інших сфер.

Порівняльні переваги і кмітливі машини

Економісти, які відкидають ідею, що колись машини становитимуть значний відсоток робочої сили, часто обґрунтовують це однією з найважливіших ідей економічної науки: теорією порівняльної переваги [8].

Щоб зрозуміти, як працює порівняльна перевага, візьмімо, до прикладу, двох людей — Джейн і Тома. Джейн — направду унікальна. Завдяки багаторічній інтенсивній підготовці та довгому послужному списку майже неперевершених професійних досягнень її вважають одним із провідних світових нейрохірургів. У період між навчанням у медучилищі та медінституті Джейн вступила до одного з найкращих у Франції кулінарних інститутів і наразі є також поваром із рідкісним талантом готувати вишукані страви.

Натомість Том — скоріше посередній хлопець. Однак він дуже гарний повар, і його багато разів хвалили за його вміння. Та насправді йому все одно ніколи не вдасться зрівнятися з кулінарним талантом Джейн. Окрім того, його, поза всяким сумнівом, і близько не підпустять до операційної палати. Зважаючи на те, що Том не здатен конкурувати з Джейн як повар, а тим паче — як хірург, чи не могли б вони хоч якось домовитися й укласти угоду, яка принесла б їм обом користь? Теорія порівняльної переваги каже «так» і пояснює нам, що Джейн могла би найняти Тома кухарем. Та навіщо їй це робити, коли вона зможе досягнути кращих результатів, якщо готуватиме самотужки? Відповідь полягає в тому, що, найнявши Тома, Джейн зможе вивільнити більше часу, щоб займатися справою, в якій вона направду унікальна (і яка приносить їй найбільший доход): мозковою хірургією.