Читати книгу - "Відірвана від коренів"

Єржи лежав у своєму ліжку. Це була важка і незграбна річ, зроблена з маленьких колод, з'єднаних одна з одною, але в даному випадку це було навіть на краще. Він був прив'язаний за руки і ноги до стовпців ліжка, а також мотузки перев'язували його посередині і ховалися внизу. Кінці пальців ніг почорніли і нігті вже відшарувалися, а на тих місцях, де мотузки втиралися в тіло, були відкриті рани. Він розтягував їх далі і стогнав, його язик опух, став темним і майже забивав рот — але припинив стогнати, коли ми увійшли. Він підвів голову, подивився прямо на мене і посміхнувся кривими зубами, і його очі забарвилися в жовтий колір. Тоді почав сміятися.

— Подивися на себе, — сказав він, — маленька відьма, подивитися на себе, подивися на себе, — жахливо співуче, дзвінким голосом, вгору і вниз. Він смикнувся тілом на ліжку так сильно, що ліжко стрибнуло на дюйм по підлозі до мене, в той час як він посміхався і посміхався. — Підійди ближче, підійди, підійди, — співав він, — ближче, Агнешка підходить, підходить, підходить, — як дитячу пісеньку, що було жахливо. Ліжко стрибало по підлозі і стукало в той час коли я відкривала свою сумку тремтячими руками, намагаючись не дивитися на нього. Я ніколи не була так близько до будь-кого зараженого Вудом раніше. Кася тримала руки на моїх плечах, стоячи прямо і спокійно. Я думаю, що якби її не було позаду, я б утекла.

Я не пам'ятала заклинання, яке Дракон використав для принца, але він навчив мене чарів для лікування невеликих порізів і опіків, коли я щось варила або очищала. Я подумала, що воно не заподіє ніякої шкоди. Я почала тихо наспівувати його, поки вилила один ковток еліксиру у велику ложку, зморщивши носа від запаху гниючої риби, а потім Кася і я обережно підійшли до голови Єржи. Він клацнув на мене своїми зубами і смикнувся прикрученими руками, з яких текла кров на мотузки, щоб спробувати подряпати мене. Я завагалася. Я не могла дозволити йому вкусити мене.

Кася сказала,

— Почекай. — Вона вийшла в іншу кімнату і повернулася з кочергою і важкою шкіряною рукавичкою для розпалювання вугілля. Кристина спостерігала за її діями з тупим, байдужим виразом.

Ми поклали кочергу через горло Єржи і притиснули його плазом до ліжка з обох сторін, а потім Кася безстрашно наділа рукавичку, простягла руку і затисла його ніс зверху. Вона тримала, навіть коли він мотав головою, поки, нарешті, він не відкрив рот, щоб дихнути. Я нахилила ложку з еліксиром і відскочила якраз вчасно; він підвів свою щелепу і встиг зубами зачепити мереживо мого оксамитового рукава. Я порвала його, сіпнувшись назад, закінчуючи моє заклинання тремтячим голосом — Кася теж відпустила його ніс і відстрибнула в сторону.

Світло було не таке яскраве, як я пам'ятала, але, по крайній мірі, жахливий спів Єржи припинився. Я побачила як еліксир відправився в подорож по його горлянці. Він впав і тепер лежав, смикаючись з боку на бік, випускаючи товсті стогони протесту. Я продовжила спів. Сльози текли з моїх очей: я дуже втомилася. Усе було так само погано як у перші дні у вежі Дракона, навіть гірше, але я продовжувала співати, тому що не могла зупинитися, бо усвідомлювала, що це може змінити той жах, який був переді мною.

Почувши спів, Кристина повільно встала і підійшла до дверей, зі страшною надією на обличчі. Світіння еліксиру тепер світило в животі Єржи як гаряче вугілля, і кілька кривавих мозолів на його тілі і зап'ястях закрилися. Але навіть коли я співала, темні клаптики зеленого дрейфували по світлу, як хмари, що перетинають лице повного місяця. Все більше і більше їх напливало на нього, товстішали, поки світіння не зникло зовсім. Поступово він перестав посмикуватися, і його тіло розслабилося в ліжку. Моє заклинання завмерло в тиші. Я підійшла трохи ближче, все ще сподіваючись, а потім… а потім він підвів голову, очі були жовто-розумні, і знову захихикав до мене.

— Спробуй ще раз, Агнешка, — сказав він, і клацнув в повітрі зубами, як собака. — Підходь і спробуй ще раз, іди сюди, іди сюди!

Кристина голосно застогнала і зісковзнула по косяку дверей в купу на підлозі. Сльози кусали мої очі: я відчувала себе хворою і розбитою через невдачу. Єржи жахливо сміявся і молотив ліжком знову, тупіт важких ніг по дерев'яній підлозі відновився: нічого не змінилося. Вуд виграв. Зараження було занадто сильне, і надто далеко зайшло.

— Агнешка, — тихо сказала Кася, нещасливо, запитально. Я повела тильною частиною долоні по носі, а потім знову полізла в свою сумку, похмуро.

— Виведи Кристину з хати, — сказала я, і почекала, поки Кася допомагала Кристині вийти: та тихо ридала. Кася кинула на мене останній тривожний погляд, і я спробувала трохи підбадьорити її усмішкою, але не змогла змусити свій рот зробити це належним чином.

Перш ніж підійти ближче до ліжка, я зняла важку оксамитову накидку своєї сукні і обвила нею своє обличчя, прикривши ніс і рот у три чи чотири шари, ледь не задушивси себе. Тоді я зробила глибокий вдих і затримала його, поки знімала кришку з сірої спіненої колби, і вилила трохи зілля кам'яного заклинання на вишкіреного Єржи, на його рикаюче лице.

Я заклала кришку назад і відскочила так швидко, як тільки могла. Він втягував повітря, принюхуючись: дим ковзав по його ніздрях і в рот. Здивований погляд на обличчі, а потім його шкіра посивіла, кам'яніючи. Він замовк, його рот так і залишився відкритим, його тіло заспокоїлося, і руки завмерли. Сморід зараження поволі зникав. Скам'яніння пройшлося по його тілу, як хвиля, а потім все було зроблено, і я затремтіла від полегшення і жаху, змішаних разом: на ліжку лежала прив'язана статуя безумця, ніби вирізана, і обличчя було спотворене нелюдською люттю.

Я ще раз