Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Я, що за велінням долі Став причиною нещастя, Хочу принести полегкість У твоїх поневіряннях, Все готовий задля цього Я зробити, мужній мавре.

Мулей

О хоробрий португальцю І люб’язний надзвичайно! Наче шпагою, вражаєш Ти величними словами. Вперше подолав сьогодні Ти мене в бою гарячім, Потім переміг удруге Ти шляхетністю і завжди Володітимеш однині Тілом і душею мавра: Ти стаєш поперемінно То жорстоким, то ласкавим — Шпага ця й твоя люб’язність Двічі мавра подолали. У твоєму серці жалість Я збудив, і ти питаєш, Що за горе спричинило Щирі сльози та зітхання. І хоча так само вірю, Що поменшають страждання, Варто їх оповістити, І зарадити в нещасті Щиросердна сповідь може, Нині я в такому стані, Що собою не владаю, І волів би не терзати Душу сповіддю сумною; Та, поклявшися, що завжди Я тобі слугою буду, Критися не маю права. Короля – державця Феса[28] — Я племінник; прозиваюсь Мулей-шейхом[29] і походжу З роду вельми знатних маврів. Та мені судилось, мабуть, Горе змалку ще пізнати, Я ж бо на порозі смерті Вперше білий світ побачив, І колискою моєю Тужне бойовище стало, Де знайшла свою могилу Португальська слава ваша: Гельви[30] – рідне моє місто — Ми в той рік завоювали. Хлопчиком я став служити Королю, своєму дядьку. Отоді і почалися Всі тривоги та терзання,