Читати книгу - "ОСТАННІЙ АКТ ТРАГЕДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ, Нікіфор Гірняк"

3) Скрипник зобов'язується використати всі свої зв'язки і впливи та особисто інтервеніюватиме в Леніна з метою корисного полагодження справ УГА та галицької справи взагалі.

15. Закулісні переговори Коханенка з Порайком.

Пізно вночі закінчилися розмови нашої делеґації з боротьбістами. Слабі, майже ніякі надії на позитивну полагоду справ УГА спричинили депресію серед галичан. З чим вони вернуться до Вінниці? Що скажуть ревкомові, що вислав їх по якусь можливу розв'язку долі Галицької Армії та збереження її для України?

Кондрацький зневірився зовсім і безнадійно махав руками, в його очах тремтіли сльози. Кілька днів неголений, одягнений у старий селянський кожух він робив вражіння пригніченого горем селянина. А недавно це був знаменитий вояк, командир кулеметної команди, потім став на чолі бриґади УГА й здобув з нею ряд перемог. Большевицькі крутійства пригнітили його зовсім. Курах і Опока співчували йому, але не находили для нього слів потіхи.

Чергового дня всі члени делеґації Вінницького ревкому й УГА зібралися в кімнаті Коханенка, щоб вислухати інформацію про розмову з боротьбістами. Вони мали також порадитися, як бути в цьому становищі. Коханенко обурився, що його не взяли на цю розмову, забувши про те, що не був у готелі, коли делеґатів запрошували на розмову. Але це мале непорозуміння скоро вияснилось.

А тим часом Коханенко поінформував делеґатів про те, що якраз тоді, коли відбувалася нарада з боротьбістами, він мав розмову з Порайком. Вони зустрілися при вході до готелю, і Порайко запросив його на чай. Під час розмови Порайко порушив питання злиття вінницької групи комуністів з групою Порайка. Спершу утворили б спільну управу на паритетних умовах. Ця управа мала б скликати партійний з'їзд і вибрати нову управу, яка організувала б політичну працю серед галицького вояцтва й розпочала б реорганізацію УГА. Вона мала б також приготувати працю на Західньо-Українських Землях. Питання створення єдиної комуністичної партії галицьких українців стоїть сьогодні на першому місці. Щойно по його полагодженні прийде черга до УГА.

Порайко дуже цікавився відносинами в Галицькій Армії, її бойовим станом, настроями стрілецтва й старшин. Він випитував також Коханенка про кожного члена делеґації, про їхнє минуле та про ставлення до радянської влади. Отакий розвідковий спосіб випитування большевиків про всіх, з ким вони мали діло, не міг зробити корисного вражіння на делеґатів. Все ж вони, вислухавши доповідь Коханенка, прийшли до переконання, що в галицький справі щось таки робиться. Бо пощо кликав би Порайко Коханенка, коли б справа УГА була безнадійна?

Коханеко, на щастя, не взяв на себе ніякого зобов'язання перед Порайком, виправдуючись тим, що він мусить порозумітися з своїми товаришами, спільно з ними все обміркувати. А він догадувався — не без підстав, — що в новій організації галицьких комуністів він не зайняв би провідного становища; його напевно зайняв би Порайко.

Над розмовами з членами ЦК боротьбістів велася широка дискусія між нашими делеґатами, їхні думки були доволі розбіжні. Кондрацький упевняв, що делеґати повинні вертатися до Вінниці, бо з большевиками будь-яке порозуміння неможливе. Треба роз'їхатися по всіх галицьких частинах, поінформувати стрілецтво, що большевики не думають зговорюватися з нами, що вони хочуть використати УГА для своїх цілей, а потім зробити з нею те, що буде їм вигідне. Дальше треба шукати контакту з армією ген. Омеляновича-Павленка, відійти в район Жмеринки-Проскурова-Могилева, там створити нове запілля й туди стягнути всіх тифозників і нездатних до бойової дії стрільців, а здорових організувати до дальшої боротьби з большевиками. Тому за всяку ціну треба сконтактуватися з армією УНР, стягнути її в район УГА й створити спільний фронт під командою ген. Омеляновича-Павленка. Кондрацькому притакували обидва бунчужні — Малишевський і Васьків.

Коханенко вважав, що треба неодмінно вдержати свою політичну організацію комуністів Прикарпаття, яку ми створили і вже розгорнули успішну працю в рядах УГА. Якщо ми зречемося політичного проводу в УГА, то втратимо свої впливи в ній, а в дальшій послідовності й саму армію. З цим становищем солідаризувалися інші члени галицької комуністичної партії, тобто Сидоряк-Ростока й Бойко. Він заявив, що переговори з Порайком треба й далі продовжувати і зливатися з його групою при умові, що наша організація запевнить собі важніші становища і впливи.

Микола Угрин-Безгрішний теж не вірив, щоб ми могли домовитися з большевиками, що вони підпишуть, згл. ратифікують підписаний уже договір, що був би корисний для УГА. — «Але ми приїхали в Київ як делеґація і як делеґація мусимо вертатись. Треба б ще раз послати двох членів на остаточну розмову з Затонським і Порайком у тих справах, в яких ми прибули сюди. Делеґати мусять стояти на становищі договору з 1 січня, що його підписали й представники большевиків. Тепер іде справа ратифікації та послідовного виконування всіх пунктів договору. Його має ратифікувати радянський уряд, а тому делеґації доведеться їхати до Москви, якщо ні Київ, ні Харків не полагодять цієї справи».

Курах і Опока теж стояли на тому становищі, що треба ще раз спробувати обміркувати справу з Затонським і Порайком, якщо ж від них нічого конкретного не доб'ємося, тоді шукати якогось іншого виходу.

Кінець-кінцем вирішено призначити Кураха, Опоку й Коханенка на зустріч з Затонським. Це рішення було послане Порайкові, і делеґати просили його влаштувати зустріч. Порайко відповів, що якраз перед цим Затонський телефонував, що між 2 і 3 годиною приїде до готелю і просить делеґатів на розмову. Засідання відбудеться в кімнаті в Порайка (він мешкав також в готелі Контіненталь). Делеґати порозумілися ще між собою, хто з них про що має говорити на нараді з Затонським.

16. Вирішна нарада з «трійкою».

Поки почалися наради, Затонський спитався делеґатів, як їм подобається Київ, чи вже відвідали всіх своїх знайомих, як гостили їх партійники, леґальні й нелеґальні підпільники; при останніх словах Затонський кинув оком на Кураха й Опоку, даючи тим зрозуміти, що він поінформований про їхні київські зустрічі.

Потім він запропонував намітити порядок нарад і вибрати президію. Рішено, що головувати буде Затонський, секретарювати Михайлик. Представник від галичан запропонував одне