Читати книгу - "Все одно ти будеш мій, Джейн Лоурен"

Коли настав вечір, я склала сумку у коледж і пішла вечеряти разом з сім'єю. Там я розповіла, що ми з Дейвом ідемо завтра на вечірку. Хлопець теж зрадів такому рішенню, але не був здивований. Ніби знав, що я й так не зможу відмовити. Ну й плювати, що він там собі думає... Мій тато спершу був проти, щоби я йшла, але Дейв взяв відповідальність вмовити його на себе: сказав, що я буду у надійних руках. Після цього тато погодився.

Ага, знаю я його "надійні руки".

Потім я всім побажала доброї ночі й пішла до себе, навіть не глянувши на Дейва. За цей день я так втомилася, що одразу заснула.