Читати книгу - "Чоловік з бонусом, Тая Стрельцова"

Глава 11

Через два дні

За той час, що Матвій з Мироном прожили у неї, Ліка багато що зрозуміла, переосмислила, багато чому навчилась. І все завдяки цим маленьким чоловічкам! Тепер Ліка не тільки змінила розпорядок дня, деякі звички, навчилась з дітьми ходити до розважальних центрів та по магазинах, а й в цілому змінила погляди на багато речей у своєму житті. Свобода вже не здавалась найбільшою цінністю. А прив’язаність до дітей абсолютно не лякала.

Разом вони були в гармонії. Як ось зараз, коли Ліка нову забрала їх із собою до залу. І поки вона займалась своїми справами, хлопчики будували то будинки, то дороги із блоків для йоги. Полюбувавшись цією картиною, сіла перевіряти свій графік.

Двері в зал тихенько відчинились. І не почувши ні слова від того, хто прийшов, Ліка відірвала погляд від записів і повернула голову. Очам своїм не повірила!

— Тато! — закричав Матвій, побачивши Єгора у дзеркалі.

— Тато! — підтримав Мирон.

І обидва побігли до нього. Єгор теж зробив кілька кроків до дітей і спритно підхопив їх на руки, незважаючи на велетенський букет троянд, який тримав у одній руці.

— Як же я скучив! — притискаючи синів, сказав він.

Хлопчики теж міцно ухватили батька за шию. І це було так зворушливо… Окрім того крику «тато» вони більше не казали нічого, але справжнє щастя читалось в очах дітей. І Ліка була щасливою. Раділа і за Єгора, і за його синів. Не підходила до них навіть, аби дати можливість натішитись моментом зустрічі.

— Ліка, — повернувшись до неї разом з дітьми, звернувся Єгор, — це тобі, — намагався протягнути квіти.

— Дякую! — підвелась і взяла букет.

— За тобою я теж дуже скучив! — трохи нахилився, так само з хлопцями, і поцілував її у щічку.

— І ми за тобою скучили! — відповіла, відчувши, що діти і її за шию захопили у обійми.

А хіба можна втриматись, щоб не обійняти їх у відповідь?! От тепер і стояли, приклеївшись один до одного, всі четверо.

— Навіть не очікували на таку несподіванку! Ти ж вчора і не натякнув, що повертаєшся! — трохи ошелешено проговорила.

— Я вирішив зробити сюрприз, — посміхнувся Єгор, дивлячись їй у очі.

— Тобі це вдалось, — відповіла, не перестаючи посміхатись.

— Тату, а ти вже не поїдеш? — спитав Мирон.

— Ні, я вже повернувся. Буду з вами, — відповів синові.

— А ми поїдемо додому? — знову розпитував хлопчик.

— Поїдемо, — кивнув Єгор.

— А Ліка? — сильніше стиснувши її за шию, запитав і Матвій.

— І Ліка… буде з нами, — глянув на неї, ніби запитуючи.

— Буду, — посміхнулась.

І жодних сумнівів! Сказала, що відчувала — вона рада бути з ними, усіма трьома.

— В тебе ще є робота сьогодні? — запитав її Єгор.

— Так. Ще одне групове тренування зараз буде, — відповіла, вже прокручуючи в голові, як організувати вечір.

Чи, може, Єгор все ж захоче побути з синами наодинці?

— Ми тебе почекаємо. Розпакуємо поки подарунки, які я привіз дітям, а потім поїдемо всі разом вечеряти у якийсь затишний заклад. Як тобі ідея?

— Чудова! — відповіла Ліка, відчуваючи, як щастя розтікається в душі.  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно