Читати книгу - "Чоловік з бонусом, Тая Стрельцова"

Глава 10.1

— Зібрались? — запитала Ліка, зазираючи до дитячої кімнати у фітнес-клубі. 

Вже під вечір довелось хлопців все ж туди відвести, у неї два групових заняття було.

— Так, — посміхнувся Матвій.

— Вже додому? — запитав Мирон.

— Додому, але спочатку в магазин, — відповіла Ліка.

Взявши дітей за руки вийшла в холл. Попрощались з нянею й іншими тренерами, які стояли біля ресепшену.

— Матвій, Мирон, вже додому? — потиснув їм руки один із тренерів.

Хлопців тут уже всі знали, ставились до них, як до своїх.

— Так! І в магазин,  — відповів Мирон.

— Приходьте завтра, чекатимемо! — помахала рукою Катя.

— Прийдем! — посміхнувся Матвій.

Обидва помахали Каті.

— А коли ж з'явиться ваш татко? — вийшла з-за ресепшену Дарина. — А то Ліка вже геть стомилась з вами бавитись, — трохи нахилившись, спитала в дітей. — Набридне їй… Лишить вас десь…

Сказати по правді, в Ліки аж подих перехопило від такої дурні, сказаної дітям. Але коли відчула, як хлопчики сильніше стиснули її долоні, в ній прокинулась тигриця!

— Яке тобі діло до їх татка, до їх, до мене? Чого ти лізеш зі своїми дурними запитаннями? — крізь зуби процідила кожне слово.

— А що такого? Хіба я щось зайве сказала? — єхидно посміхнулась Дарина.

— Я забороняю тобі взагалі говорити з дітьми і наближатись до них! Зрозуміла? — з викликом глянула Ліка.

— А хто ти їм така, аби забороняти мені щось? — схрестила руки на грудях.

— Я тебе попередила. Не дійшло — твої проблеми! — застерегла Ліка доволі жорстко.

І більше не кажучи ні слова, вийшла з клубу разом з дітьми.

— Ну, ти б хоч іноді думала, що говориш, — дорікнула Катерина.

— А що я такого сказала? — Дарина вдала вигляд, що не зрозуміла.

— Ти справді не розумієш?

— І Ліку образила, і дітям неприємно!

Коли навіть чоловіки тренери вступились за Ліку, Дарині нічого сказати було.

— От тільки не треба з неї святу робити! — фиркнула і відвернулась, ніби повернувшись до роботи.

***

— Ну що? Задоволені? Вам сподобалась розповідь? — закриваючи книгу, запитала Ліка.

— Так, — майже разом відповіли хлопчики.

— Тоді час спати. А якщо заснете швидко, то пригоди машинки Сема продовжаться і у ваших снах. Тому обнімашки і спати!

Ліка підійшла до ліжечок, по черзі обняла хлопчиків, розцілувала, поправила ковдру.

— На добраніч! — сказала і пішла з кімнати.

Але на порозі її зупинило питання від Мирона.

— Ліка, а ти будеш з нами? Не залишиш?

Обернулась, подивилась у стривожені дитячі очі і серце стислось від болю.

— Ні, не залишу. Ну куди ж я без вас?! — посміхнулась.

Пішла назад. Сіла між ліжечками, взяла дітей за руки. І сиділа так, доки вони не заснули.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно