Читати книгу - "Чоловік з бонусом, Тая Стрельцова"

Глава 10

— Рада, що у вас так чудово день минув, — від душі сказала Катерина.

— Так, все супер! Я й сама не очікувала… — зітхнула Ліка, складаючи килимки.

— Хоча, хто б міг подумати ще тиждень тому, що ти так добре порозумієшся аж з двома дітьми одразу! Тебе ж і уявити з дитиною важко було! — хитала головою Катя.

— О! А згадай мою реакцію в перший день! Діти? Які ще діти? Хіба я коли-небудь казала, що люблю дітей, хочу за ними дивитись? Точно жарт! Ні? Не жарт? Ну, тоді просто божевілля якесь! Як так можна? Віддати мені дітей, навіть не поцікавившись, чи згодна я? Нащо мені таке щастя?! Я — егоїстка до кінчиків волосся. І я цим пишаюсь! А діти — це клопіт, нерви і постійна напруга через відповідальність! Це тягар! Я на таке не підписувалась! Мене цілком влаштовували не обтяжуючі відносини з класним, симпатичним хлопцем! Цікаві, веселі, незвичні, романтичні побачення і пристрасть у ліжку — все, що мені потрібно! Які діти?! — активно розмахуючи руками, згадувала свої думки Ліка. — Але тепер… — зупинилась, — я ні про що не жалкую, хіба що про свої дурні думки. Такі класні хлопці… І я погоджуюсь зі словами сестри, я таки полюбила їх. А коли ми вчора обнялись, — обхопила себе руками, заплющивши очі, — я розридатись хотіла. Розплавилась, розтанула, голова обертом пішла, настільки було приємно відчувати, як мене обіймають маленькі пухкенькі рученята! Та ми тепер постійно обнімашки влаштовуємо! — з захватом ділилась.

— Мммм… Це так мило! Дай і я тебе обійму!

І дівчата, сміючись, обхопили одна одну руками.

— Ой! Я так захопилась твоїми розповідями, що ледь не пропустила заняття! — спохватилась Катя. — Мені час іти! Потім поговоримо.

— Давай, іди тренувати. А я піду до своїх зайчиків, заберу їх погратися, — з усмішкою сказала Ліка.

***

— Все! Я здаюсь! — підняла руки вгору.

А Матвій з Мироном миттю обхопили Ліку руками, заходячись сміхом. Задоволені, що вимотали її! Бешкетники!

— Пити хочете?

— Так! — голосно відповіли обоє, підстрибуючи.

— Пішли пити! — повела їх до кулера.

І поки діти пили воду, Ліка придумала їм ще одну розвагу в залі. Тут займались йогою ще й в гамаках, які зараз були зібрані під стелею. Здавалось, дітям має сподобатись.

— Хлопці, погойдатись в гамаку хочете?

Вони якось притихли, не зовсім розуміючи, що їм пропонують. І Ліка розмотавши один гамак, продемонструвала, як зручно можна в ньому влаштуватись і погойдатись.

— Я теж так хочу! — плеснув у долоні Матвій.

— І я, — вже підбігши до неї, сказав Мирон.

Ліка підхопила спочатку його, а потім і Матвія і підняла до себе в гамак. Хлопчики розташувались з обох боків від неї і, задоволено посміюючись, насолоджувались новою забавкою.

— Можна? — заглянула до зали клієнтка, з якою у Ліки заплановано індивідуальне заняття.

— О! Привіт! Звісно, можна, — посміхаючись, встала з гамака. — Ми тут трошки відпочивали, поки був час, — кивнула на дітей, які виглянули з гамака.

— Привіт! — помахали руками хлопці.

— Привіт! — відповіла відвідувачка.

— Ви поки готуйтесь, а я відведу їх до дитячої кімнати, — сказала Ліка.

— Як хочеш, але, взагалі, я не проти, аби вони тут лишились, мені діти не заважають, в самої двоє, — махнула рукою клієнтка.

— Дякую! Хлопці, тоді можете лишатись у гамаку, — трохи їх розгойдавши, порадувала Ліка.

Діти задоволено знову сховались у полотні.

— Не знала, що ти молода мама. Ти ніколи не згадувала, що маєш дітей… Чи це братики? — запитала клієнтка.

— Не братики. Але і не мої. Матвій і Мирон — сини мого хлопця, — відповіла Ліка.

Не таїлась, розказувала, як є. Якщо вже зважилась на стосунки з батьком-одинаком, то нема чого приховувати. Це здавалось цілком природнім.

— Твого хлопця? — здивувалась клієнтка. — Ти ж зустрічалась з тим красенем, Єгором, якщо я не помиляюсь. Розійшлись? А я думаю, не видно його…

— Ні, з Єгором ми не розійшлись, — посміхнулась Ліка. — І це його діти. А він просто у відрядженні.

— У нього є діти?

В жінки аж брови на лоб поповзли.

— Оце так! А казали гульвіса, бабій, несерйозний… — хмикнула клієнтка.

Дорогі читачі, пам'ятаєте, я обіцяла нову книгу? Так от вона вже на Букнет! Приємного знайомства з новим романом!

"Чоловік на 8 Березня"

Аннотація

Настя не любить свята, тому що в ці моменти найбільше відчуває свою самотність. Напередодні 8 Березня настрою і так нема, а тут ще й прямо на початку корпоративу начальство преподносить "подарунок" у вигляді звільнення. Здається, що гірше вже не може бути. Залишається тільки втопити цю новину у шампанському! А на ранок прокинутися в чужому ліжку...
В чиї руки потрапила Настя? І чим для неї обернеться це 8 Березня?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно