Читати книгу - "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ти примушуєш моє серце битись швидше, діамантику. Я знаю, що хтось в минулому зробив тобі боляче. Саме тому зараз ти здригаєшся від кожного мого дотику. Будь ласка, не відштовхуй мене. Я хочу бути джерелом твоєї усмішки, а не сліз.
Мія легко усміхнулась. І закутала мене у свої обійми. Це було доволі несподівано.
— Пробач. Я... Довіряю тобі. Мені просто потрібно трішки часу, щоб звикнути.
— Гаразд.
Терпіння. Терпіння. Терпіння. Воно не властиве мені, але поруч з Мією я буду терплячим.
Її погляд пом’якшився, коли ми розірвали обійми.
— Я бажаю тобі удачі. І ще... — Мія почала шукати щось у своїй сумочці. Вона дістала звідти кумедні шкарпетки з котиками. Знову ці кішки! — Продавчиня сказала мені, що вони приносять удачу. В мене теж такі є.
Я ледь придушив сміх всередині себе. Я не був забобонною людиною і в мене не було якихось ритуалів перед боєм. Я виходив на ринг з чітко поставленою метою й робив все аби її досягнути. Завжди покладався лише на власні сили. Проте, подарунок Мії мене потішив. Я з радістю їх одягнув. Вона обрадувала мене своєю красивою посмішкою. Це того варте.
Я глянув на годинник і зрозумів, що часу вже залишилось обмаль. В кімнату зайшов Мейсон і я попросив його провести Мію за столик, який я попередньо зарезервував для неї. Через декілька хвилин тренер повернувся і дав мені ще декілька порад в поєдинку з Хантером. Мейсон теж звернув увагу на мої нові шкарпетки. Він пхикнув собі під ніс і похитав головою.
— Не знав що ти любиш кішок, Алексе.
— Я їх і не люблю, але Мія просто обожнює. Сказала, що вони принесуть мені удачу.
— Здається, ця дівчина заполонила твоє серце, бо іншого пояснення я не маю.
Я лише знизав плечима.
— Хантер дуже сильний суперник. Будь обережний з ним.
— Тренере, я завжди обережний. Не переймайтесь. Перемога сьогодні точно буде моя.
— Знаю. Ти ніколи не дозволиш відправити себе в нокаут, коли за тобою спостерігатиме Мія. Впевнений, що ти боротимешся до останнього.
Так, Мейсон був до біса правий. Я не дозволю побачити їй мою поразку. Лише перемога! Більше варіантів у мене немає.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд», після закриття браузера.
