Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Нічого подібного я не казала і не думала, пане ректоре. Я сказала - не вірю. Не бачу ні вашої вигоди, ні бажання захоплювати владу. До речі це досить дивно - таке небажання при ваших можливостях. Дракони - дуже владні істоти.
- Звідки ви не бачите, адептко?
- Звідти, що ви ненавидите навіть ректором бути. І вас просто молили взяти на себе цю роботу, я бачила в архівах листування з цього приводу. А королівство, ще й таке зачухане, не при її величності будь сказане, то ще більший гемор.. тобто потребує більше уваги й часу. От я, наприклад теж не палаю бажанням нічого відновлювати після занепаду, але…
- Не лякайте мене, адептко. Я не дозволю вам робити ніяких переворотів. І до речі у вас все одно б нічого не вийшло.
- Я перепрошую, пане ректоре. Але все б у мене вийшло. Я просто не збираюся робити переворотів. Тут. Тут я маю просто отримати диплом і прийняти хазяйство. У нашій Кринжовій Трясовині є спадок мамусі. Його… А не важливо. То була таємниця, але раз ми з вами змовники.
І адептка Тян без дозволу повідала мені таємницю, яку я тепер маю берегти, як чесний лицар. І не можу розказати Ружені ні слова. Дуже підступно і незручно.
- Я тут для того, щоб з дипломом на руках відібрати матусин посаг. - сказала моя секретарка. - І якщо ви мені допоможете, я виконаю ваше доручення в іншому світі. Ви ж про це?
А це ж я її шантажував. Як вийшло, що тепер умови ставлять мені?
- Я про це. - відповів цій нечемі. - І щоб захистити права дівчини в біді, зовсім не треба ніяких умов.
Вона зміряла мене зневажливим поглядом до речі це не так просто, бо вона мені й до пахви маківкою не дістає.
- Я не дівчина в біді пане ректор. Повірте. І впораюся сама, якщо ваші принципи вам не дозволять брати участь у захопленні новопридбаних земель члена парламенту. Бо як раз цей іспит у мене прийме мамуся. А як не впораюсь, перездаватиму татові. І краще б мені впоратись.
- Адептко Тян, якщо це ваші родові землі, тобто болота, я вам допоможу. Без умов. І без виконання мого доручення.
- Давайте ваше завдання, пане ректоре. Мені від вас потрібна тільки допомога з дипломом. Я виконаю, якщо буду в силах, будь-яке доручення. А то сесія надто скоро.
Схоже, принципи є не тільки у мене. І мене штовхають на службове порушення. І не штовхають на державну зраду. Це чомусь розчулює.
Я остаточно наважився саме тоді. І потім сто разів пошкодував. І сто один раз похвалив себе.
Я переніс нас в кабінет, Дістав зі схову кілька конвертів.
Показав їй перший, обережно відкрив його. Там лежала подерта валентинка.
- Бачите цей артефакт, адептко?
- Бачу звісно. У мене нормальний зір, пане ректоре, тобто змовнику. Можна без драми?
- Добре. Цей артефакт має зреагувати на мою пару. Пара знаходиться в іншому світі. Координати в другому конверті. Відкриєте його тільки тоді, коли покинете цей світ. Не раніше.
- І що далі?
- Якщо артефакт притягне мою пару, тобто прилипне до її руки так, що не можна буде відірвати. Тільки ви ж не відривайте, адептко. Пара без руки - то не комільфо. Так от, якщо тест на парність буде позитивний, ви повинні чесно або ні вмовити або змусити її прибути сюди.
Ви ж можете переміщати з разом із собою якусь масу?
- Якусь можу. - вона показала на широкі рукави своєї форми, зроблені Магдою по моєму особистому проханню. - Не таку велику, як ваша, пане ректор. А от якщо вона не важить більше, ніж її величність - можу. І це все? А…
- Все. На ваше питання чому і все таке, відповім - я досяг віку, в якому маю отримати пару. І без її ініціації, ну вам про це ще рано знати, не можу переміщуватись між світами.
- Я зовсім не про це хотіла спитати, пане ректоре. - знову перебила мене моя змовниця. - Ви ж пам’ятаєте, що та дівчина тепер старше мінімум на стільки років, скільки ви провели нарізно?
Упс. От як вона так швидко метикує? А я й не подумав про це.
- Це прикро, але не критично,адептко.
- Тоді нема питань. Чекайте на ме… Ой. Якщо вона - не вона. Ну тобто не пара. Що робити?
- Нічого, адептко. Просто негайно вертатися. Я ні в якому разі не прошу вас ризикувати або робити щось важке. Ви просто знаходите її за ознаками описаними в третьому конверті. Даєте їй обривки валентинки. Якщо вони не прилипають, просите вибачення за доставлені незручності , забираєте індикатор і повертаєтеся. І я виконую умови нашої змови. Якщо ні - те ж саме, включно з вибаченнями за незручності. Тільки повертаєтеся разом з моєю парою.
А якщо ви знайдете час для відвідин моїх батьків, до їх садиби поруч з домом кандидатки на пару, то передасте їм від мене привіт і розкажете, що знаєте. І за це, а не за виконання доручення про доставлення пари, я вам, можливо, випишу диплом.
І знаєте, що вона зробила?
Адептка Взяла однією рукою мою руку, повернула долонею вгору і ляснула по ній долонею своєї правиці.
Так сильно статичною електрикою мене ще ніколи не било. Наче голка проштрикнула серце наскрізь. Аж сльози бризнули з очей. І адептка теж явно відчула щось подібне, бо трясла рукою аж поки я не склав всі п’ять секретних конвертів стопкою.
П’ять конвертів для того, щоб повідомити те, що можна сказати однією фразою! Що зі мною зробили ці двадцять років? Ця канцелярія в'їлася в мене так глибоко, що позбутися її буде складно.
Зате у мене все розкладено послідовно. І у мене нарешті буде пара.
Адептка Тян блискавичним рухом сховала всю канцелярію в рукав і зникла, підстрибнувши так, що може й побила рекорд академії зі стрибків у висоту без розбігу.
-Обережніше там. - сказав я в космічну пустку. І відчув холод, ніби з міжпростору. В цю мить я зрозумів, як низько опустився, як порушив педагогічну і драконячу етику, відправивши слабку дівчину в небезпечну подорож.
Звідкись зі стелі до моїх ніг плавно опустився аркуш. Це була чиясь любовна записка, на обороті якої було зовсім не каліграфічно нашкрябано коротке послання.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі», після закриття браузера.