Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

Обіцянки капітан дотримався, і Ліїн на столі чекала книга. На вигляд дуже стара — стопка зелених листів, списаних чорним чорнилом, захищених магією від руйнування. Листи були прошиті сірою ниткою і вставлені в дерев'яну обкладинку, яку прикрашав химерний візерунок із квітів, гілочок та схематичних людських фігурок. Частково ці візерунки випалили на обкладинці, частково намалювали.

— Хм, — сказала дівчина, поводивши пальцем випаленими борозенками. — Історія вигнання Матимели Вогненного та його поплічників. До чого б це?

Якщо чесно, у Ліїн була підозра, що цією книгою капітан на щось натякає, а їй не вистачає знань, щоб цей натяк зрозуміти.

Зітхнувши, дівчина дбайливо відкрила книгу.

Історія Матімели була тісно пов'язана з історією сходження на трон першого імператора династії Карабад. А сам Матимела був останнім правителем попередньої династії. Щоправда, не імператором, а королем. Нинішня імперія тоді була величезним скупченням дрібних королівств, і Матимела Вогненний вирішив розширити своє за рахунок сусідів. Загалом, нехороша він був людина. Розв'язав війну, повністю вирізав, а потім спалив кілька міст, походячи знищив чиюсь армію однією своєю силою — Матимела був вогненним магом, які завдяки йому перестали існувати. Ну, чи втекли, якщо вірити іншим історичним джерелам.

Зупинити Матімелу змогли не відразу і з великими труднощами, але в результаті його вбили, а рідний острів взагалі рознесли на шматки. І все б нічого, але через сто із чимось років якийсь інший вогненний маг захотів продовжити його справу, розкопав могилу і щось там знайшов. Причому зумів об'єднати довкола себе інших магів вогню. Завоюваннями та спаленням міст вони, щоправда, зайнятися вже не встигли. Їх випередили, вбили, а потім довго шукали островами та королівствами інших магів вогню, підозрюючи, що й вони в чомусь замішані. Часто знаходили і вони стали вважатися самим злом і знищували їх скрізь. Досить успішно. І лише потім дізналися, що послідовник Матімели встиг створити якусь відстрочену пакость, мабуть, сподіваючись, що через неї йому не посміють нічого зробити. Пакість росла, міцнішала і якось прокинулася, впустивши у світ демонів і відрізавши його від інших світів. І лише перший Карабада зумів демонів зупинити, уклавши договір зі своїми богами про захист та перекриття проходу з їхнього світу. І поступово до маленької на той момент імперії приєдналися майже всі острови та королівства. І у безіменних богів стало дуже багато послідовників — ці боги були якось симпатичніші за демонів і не пожирали людей.

Ліїн читала знайому історію, зітхала і нічого не розуміла. Капітан цією книгою напевно на щось натякав, ну не міг же він не здогадуватися, що вона її вже читала, просто в більш сучасному варіанті. А потім дівчині зітхати набридло, вона закрила книгу і пішла повертати її власникові.

Постукавши в каюту і відчинивши двері у відповідь на дозвіл, Ліїн виявила, що там, крім капітана, знаходяться Марк і Каяр. І займалися вони там самою що не є чоловічою справою — грали в карти, попиваючи вино. Велівера глянув на дівчину з подивом, навіть брову підняв. Каяр широко посміхнувся і відсалютував мідним кубком. Марк теж усміхнувся, досить привітно.

— Я знаю цю історію, — з порогу заявила Ліїн.

— Я ж казав, з тебе золотий, — одразу озвався Марк, і Каяр кивнув.

Ліїн обурено хмикнула.

— Ми сперечалися про те, прогулювали ви лекції чи ні, — анітрохи не зніяковівши, пояснив Каяр. — Я вважав, що така гарна дівчина мала цікавіші справи, ніж нудна, нікому не потрібна історія.

— Я добре вчилася, — похмуро сказала Ліїн.

— Радий за вас, — озвався капітан. — Щось ще? Іншу книгу дати?

— Ні, але ... — Ліїн підібгала губи і окинула його похмурим поглядом. — Чому саме Матімела?

Каяр хихикнув і знову відсалютував кубком, наче вона дуже вдало пожартувала. Капітан насупився, а потім сказав:

— Він символ.

— Символ? — здивувалася Ліїн. — Символ чого?

— Людської дурості та недалекоглядності, — життєрадісно сказав Каяр.

— А ти колись станеш символом людської балакучості й безглуздості, — незворушно зауважив Марк.

Капітан хмикнув.

— А що не так? — не зрозумів натяку і не замовк Каяр. Ну, чи не став мовчати принципово. — Матімела був жалюгідним корольком трьох острівців, один із яких поступово йшов під воду, а на двох інших майже нічого не було, окрім каміння. А уявив себе великим завойовником тільки через те, що був непоганим магом. Побив двох таких же жалюгідних корольків, а потім був убитий тими, хто сильніший. А тепер люди вірять у те, що він був страшним завойовником, творив зло і мало не знищив світ. А його послідовник-некромант ще гірший. Ідіот, який дав привід скинути з трону фактичних правителів, що стояли за спинами всіх цих королів і предка нашого імператора, багатьох йому років життя. Ось їх скинули і чим усе це закінчилося?

Каяр зітхнув і відпив зі свого кубка, а потім усміхнувся Ліїн і закінчив свою промову:

— А закінчилося все нашестям демонів, яких тільки ці прокляті маги вогню постійно стримували. Забули наші пращури про цю небезпеку, вирішили, що обійдуться без носіїв великого світла. Не обійшлися. Навіть боги тільки й зуміли побудувати довкола нас стіни. А історія, демони б її пожерли, штука вперта і весь час намагається повторитися, зараза.

— Каяр, ти п'яний, — сказав Марк.

— Не зовсім, але скоро буду.

— Історія намагається повторитися? — тихо спитала Ліїн, про яку не зовсім тверезі чоловіки, схоже, встигли забути.

— Ледь не в кожному поколінні, — несподівано сказав капітан. — Здавалося б, люди практично знищили свій світ, від нього залишився жалюгідний клаптик, з іншими світами зв'язок взагалі втрачений, тож не робіть все ще гірше. Поважайте богів, що врятували вас, робіть що повинні, і поступово вони наберуться сил, розширять межі світу, а там і до того, що було втрачено, дотягнуться. Людям треба лише смиренно чекати і допомагати. А вони? Одні пожираючих дітей богів вирощують, бо вважають безіменних надто м'якими богами. Інші починають думати, що демони не так і погано. І мріють стати великими героями, вбиваючи їх, заради чого готові пробити дірку у збудованій богами стіні. Треті роблять замах на імператора, у якого успадкований договір з богами, влаштовують різні божевільні заколоти, на болотах сидять.