Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

Не встигла я закінчити повний образ у себе у голові, як скерипі якого торкнулися вусики моєї магії різко розвалилося! Я шоковано застигла на місці як і інші! Переді мною лежала купка дрібних уламків замість готового скерипі. Що я зробила не так? Можливо справа у створені? І треба закладати одразу дві форми одночасно? Гаразд, спробую саме так і зробити.

– Що сталося? – запитав темний.

– Не знаю, можливо я щось не так зробила або треба спробувати інший спосіб.

Я перейшла до другої глиняної фігури. Перед тим як почати уявляти я спочатку повністю пригадала зовнішність дракона і людської форми Соні і почала. 

Магія знову поповзла моїми венами, а у голові в мене малювалися одразу два образи як і саме скерипі переді мною почало суттєво змінюватися! Воно переходило, то в одну форму, то в іншу, ніяк не в змозі розпочати хоч з якоїсь, поки як мені здалося не пішло все добре, але… Через хвилину скерипі різко перестало змінювати форму, почувся тріск і вибух!

Уламки скерипі розлетілися у різні боки, я ж з гучним вереском встигла відскочити. У мене встигло влучити лише декілька шматочків. 

– Маріє, ти в порядку?! – запитали в унісон темний і дракон.

– Т..так. Зі мною все гаразд… – не впевнено відповіла, всередині мене зростала напруга. 

Адже було зруйновано вже два скерипі і залишилося тільки три. А я ще й досі не знаю що було не так. Яка причина того, що вони розсипаються щоразу коли я намагаюся їх змінити? А що як і зовсім не вийде?!

Мене почало трусити чи то від паніки, чи то від втоми що використала стільки магії на другого скерипі. Я відчула прохолодний дотик Грейсової руки у себе на плечі.

– Маріє, ходімо, ти поки що відпочинеш і відновиш магію. Ми могли б поки що за цей час подумати, що не так з ними і спробувати ще раз. – запропонував темний.

– Гаразд – промовила тихим голосом. Адже мені і справді треба було все гарно обдумати, бо залишилося всього лиш три спроби.