Читати книгу - "Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова"

— Це ти нібито її тут опікун?

— Абсолютно точно.

— І скільки ти хочеш, як компенсацію за її виховання, яке відсутнє геть.

— У вас стільки немає.

— Назви суму.

— Річ не в грошах, а в банальній повазі. Як ви можете вважати себе її родичем, якщо навіть не потурбувалися про дитину, щойно вона зникла.

Я підійшла до Дмитра, Маркус став за моєю спиною.

— Якщо гроші не потрібні. Ти, — палець у мій бік, — ідеш зі мною. Я твій старший родич.

— Вас культурно послати чи як того найманця? Трухлявим пнем не відбудетеся.

Він немов не чув мене.

— Вдома на тебе чекає наречений, весілля через пів року. Ти просватана ще з дитинства.

— І ким? Вами?

— Батьком.

— Бреше, — сказав Діма. — Він сам просватав.

— І чому ж раніше не шукали мене. От тільки чесно!

— Ось вже нагородив Всевишній даром дівку, — прошипів він не гірше за Ігната, наг аж увагу звернув.

— Відповідайте на її запитання, — сказав суворо Дмитро.

А за спиною родича вже зібралися колеги Дмитра і Маркуса. Навіть шеф вийшов.

— Бо сподівався, що дар прокинеться в моїх синів. Коли носій дару гине, він переходить іншому родичу. І після загибелі брата я думав він перейде комусь із моїх синів. Але він, мабуть, перейшов тобі. Я сподівався, що ти не виживеш. Але артефакт наполегливо показував, що ти жива, на відміну від твого брата. Хоча його тіла не знайшли.

— Брата... Як загинули мої батьки?

— Убили їх, коли ви їхали від діда з бабкою. Хто не ясно, гроші та прикраси залишилися недоторканими. Тільки ти пропала і твій брат. Але за даними артефакту для роду він мертвий. Це можливо тільки якщо він справді загинув. Або, — дядько замовк, підібгавши губи, потім з неприязню сказав, — якщо він убив батька і мачуху. Тоді він мертвий для роду, навіть якщо фізично живий.

— Навіщо йому?

— Не можу знати, він би в будь—якому разі не бідував. Хоча й не успадкував дар і, можливо, він сподівався, що той перейде до нього після смерті батька. Не ясно. Нам пора Неяда.

— Я нікуди не йду. Моя сім'я тут, ви для мене чужі. Заручини — це ваша проблема.

— Інакше це буде не наречений, а труп, — сказав Маркус і обійняв мене зі спини.

— Удома ти не будеш ні в чому потребувати. Тобі не доведеться працювати.

— І збожеволію від нудьги. Ідіть до себе і не лізьте до мене.

Дядько скрипнув зубами.

— Ти дівчина, ще не повнолітня!

— Не довго залишилося до вісімнадцяти років.

— У нас повноліття у двадцять один.

— Ага, а заміж значить можна набагато раніше?! Ідіть лісом!

Знову почувся скрип зубів і впертий погляд.

— Так, — протягнув шеф, — відчувається, що ви рідня. Забрати ви її без її згоди не зможете.

— Я вже зрозумів, — огризнувся дядько, — мені потрібен твій рахунок у банку, якщо він є. Переведу гроші, щоб тобі було на що жити.

— Без вас якось справлялася!

— Неяда, нехай перазує і полегшить хоч трохи свою совість, — сказав Діма.

— Я не буду користуватися вашими грошима.

— Це і твої гроші теж.

— Нея, — сказав Діма строго, я подивилася на нього винувато. — Нехай будуть, ми ще не знаємо на скільки дядько розщедриться. І заначка ніколи зайвою не буде.

Я тільки кивнув, Маркус мене так з обіймів і не випустив.

— Ви, я так розумію, претендуєте на роль її нареченого? — запитав дядько.

— Для початку хлопця.

Дядько окинув його зневажливим поглядом. Переписав реквізити для переказу і пішов.

— Однак, два впертих баранчики, — прокоментував шеф.

Через кілька годин мені надійшов переказ, я побачивши суму в мільйон закашлялася. Маркус відібрав телефон, подивився на екран і теж впав у ступор. Слідом був Діма, він тільки хмикнув.

— Гарна заначка. Більше, ніж упевнений, він чекає, що ти спустиш гроші на різні покупки.

Зашипіла не гірше за сердиту кішку. Маркус одразу заспокійливо погладив. І притиснув до себе міцніше.

— Тихо, все добре. Покладеш їх під відсоток і буде тобі ще й хороший бонус.

— Він слушну думку говорить, — підтримав Діма.

Зробила це найближчими днями. Відсотки зможу знімати в будь—який час. Знову настали спокійні дні, коли на мене не нападають і не вламуються до квартири. Маркус водив мене на побачення і більше в мене не ночував.

— Не хочу зірватися, — сказав він, коли запитала в нього про спільні ночівлі.