Читати книгу - "Не за планом. Деанда: Книга 1, Алія Елвід"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Тобі поставили індивідуальне тренування в перший же день після зарахування? – дивується Лія, відкушуючи шматок печива.
– А це не звична практика у вас? – дивуюсь у відповідь я.
– Зазвичай новачків залучають до індивідуальних занять мінімум через два тижні після зарахування, – пояснює Лія. – До цього їм дають можливість потренуватись під наглядом всіх командирів, щоб обрати собі бажаний напрям боротьби та робити опір на відповідне угруповання. Ось я, наприклад, перші два тижні тренувалась з кожним з командирів і обрала для себе Перше угруповання, оскільки створювати хімічні бомби та отрути стало моїм справжнім покликанням. Та й мій командир відносився до мене дуже добре під час тренувань, тому я й прив’язалася до нього.
– Я теж тренувалась з кожним з командирів, і понад усе мені сподобалась стрільба, тому я націлилась на Друге угруповання. А ти в яке хочеш потрапити? – Стоун обтрушує свою спортивну форму від крихт печива і чекає моєї відповіді.
– Я ще не знаю.
Схоже, я буду частенько брехати в очі людям у цьому місці.
– Ти взагалі знайома вже з командирами? – цікавиться Лія. – Бачила когось з них?
– Так.
– МакКензі? Адлерт? Варташ?
Я ствердно киваю лише тоді, коли Стоун називає фамілію Сейна.
– Яким чином ви перетнулися з ним? – цікавиться вона. – Ви говорили, чи ти просто його бачила?
– Завдяки йому я тут, а не в руках Орвину. Вони, а точніше ті, хто був з ним, врятували мене з феаррського Гранд-театру вчора. Але мої відносини з ним не надто товариські.
Стоун та Лія переглянулись та різко підскочили. Я перелякалась від їх реакції, та повторила те саме, підскочивши з платформи.
– Зачекай-но! – скрикнула Стоун, розкривши руки від здивування. – Рейчел, так це ти той самий особливий деандант з Гранд-театру, про якого всі говорять?!
Не встигаючи відповісти, Лія підбігає до мене та, радісно підстрибуючи, розмахує руками, демонструючи захоплення.
– Це нереально круто! – радіє вона. – Ми сусідки, ще й будемо тренуватись разом! Це правда, що ти вмієш призивати злих духів зі світу мертвих? Або одним клацанням пальців викликати вир воронів? У тебе є своя особиста книжка з закляттями темної магії? Чи правда що ти вже досягла духовного світу Верховних та бачилась з ними?
«Що. За. Нахрін?»
Від такої кількості питань, які не мали абсолютно ніякого здорового глузду, моя голова почала боліти. Світ мертвих? Книжка темної магії? Що вона верзе?
– Ліє, тихіше. Вона ще не звикла до цього місця, а те що люди створюють різні легенди про неї взагалі, напевно, у новинку. Дай їй час переварити всю інформацію. – Стоун заспокоює збуджену від несподіванки Лію та кладе мені руки на плечі.
– Від цього моменту ми клянемось захищати та оберігати тебе й твоє життя, завжди допомагати і бути твоїми вірними сусідками, подругами та радницями, – урочисто промовляє Стоун. – Розписуюсь кров’ю та сльозами святого Юара, – і вклонила голову, як це робили перед королями та королевами ще у трьохтисячних.
Я лише застигаю на місці, не виказуючи жодної реакції, крім збентеження, здивування та нерозуміння.
Глибоко в душі я сподівалась, що вона пожартувала, і вони не будуть відноситись до мене як до одного з Верховних магів. Невже тепер я місцева легенда Організації? Цього тільки не вистачало. Якщо я підтримаю такий розвиток подій, то з часом вони розчаруються в мені, дізнавшись, що я зовсім не здатна володіти своєю деандою, а тим паче видаю себе за іншу людину, яка дійсно є особливою для Орзаху.
– Насправді, вийшла доволі дивна і незрозуміла ситуація… – зізнаюся я. – Сама не второпаю, як так вийшло.
Я все ж розповіла сусідкам про вчорашню розмову з Лорейн та деталі мого помилкового рятування. Не знаю навіщо, але я також розповіла їм про мої сутички з Сейном. Напевне я хотіла, щоб вони підтримали мою позицію та облаяли його разом зі мною. Натомість вони попередили мене, що тепер Сейн покладе на мене зуб і буде виплескувати все невдоволення та поганий настрій на мені.
Але з іншого боку це добре, оскільки я не проявила слабкість перед ним та показала свій характер. Лія сказала, що так він хоча б мене запам’ятає та не припише до списку непомітних стажерів.
З їх розповідей я дізналась, що двадцятип’ятирічний Сейн є наймолодшим зі старшин, отримавши звання командира у двадцять два роки, і одночасно є найсуворішим. Його методи тренувань та стратегії, які він втілює у своїх місіях, вимагають присутності у його команді відважних та готових померти будь-якої секунди солдатів. Слабкотілих, які не можуть дати відсіч, він недолюблює. Його улюблена цитата, яку він постійно їм повторює під час групових тренувань, це: «В бою найбільш наражаються на небезпеку саме ті, хто одержимий страхом смерті. Не бійтесь пролити кров, й тоді зможете хоча б дивитись ворогам в очі, бачачи як вони встромляють лезо у ваше серце».
Стоун навіть трохи похвалила мене за мою різкість і грубість, яку я виплескувала перед ним. За її словами, він тепер вважає мене не плямою слабкості підрозділу, а вибухівкою уповільненої дії, яка поступово підпалює гніт, аби з часом може вибухнути, тяжко поранивши його самого.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не за планом. Деанда: Книга 1, Алія Елвід», після закриття браузера.