Читати книгу - "Окрилена Вірою, Mary Uanni"

Потім Лілі швидко набрала Ніку, секретарку з клініки.

Ніко, це я, Лілі. Слухай, у мене трохи змінилися плани. Щось сталося? - запитала Ніка. Ні, просто є привід зробити цей вечір ще особливішим. У мого друга сьогодні день народження, і я хочу влаштувати для нього сюрприз. Ми зберемося, як домовлялися, але зробимо святкову атмосферу. Що скажеш? О, це чудова ідея! - зраділа Ніка. - Ми все організуємо. Дякую! Я напишу, що саме потрібно. Розкажи про це колегам, думаю, вони будуть раді приєднатися.

Після дзвінків Лілі почала складати план, щоб вечір став незабутнім. Її хвилювання поступово змінилося приємним передчуттям, адже вона знала, наскільки важливо інколи зробити щось добре для тих, хто цього найбільше потребує.

Лілі вийшла з палати, з телефоном у руках, і одразу вирушила до посту медсестер. Там вона знайшла Світлану Станіславівну, їхню незмінну медсестру, яка завжди тримала все під контролем.

Світлано Станіславівно, мені потрібна ваша допомога, - почала Лілі з теплим, але трохи хитрим поглядом. Ой, Лілі, знову щось вигадала?-  усміхнулася медсестра, відкладаючи записи. Сьогодні у Філіпа день народження, - тихо, але з ентузіазмом сказала Лілі. - Я хочу зробити йому сюрприз, але він такий впертий, що сам ніколи б не погодився. Тому мені потрібна ваша допомога, щоб... умовно "викрасти" його й відвезти до кафе. Хм, - Світлана Станіславівна на мить задумалася, а потім усміхнулася. - Чудова ідея. Але костюм одягни. А він і справді заслуговує на це. Ну що ж, давайте зробимо це разом.

Медсестра підійшла до палати Філіпа. Лілі пішла одягати халат, рукавички та маску, а медсестра зайшла всередину.

Філіпе, мені треба, щоб ти пішов зі мною на кілька хвилин. Це не обговорюється, - сказала вона суворо, але з теплою ноткою. Що? Куди? - здивувався Філіп, підводячись із ліжка. Без питань. Просто ходімо, одягни халат і маску. - відрізала вона, й Філіп, хоч і насуплений, змушений був встати й піти за нею.

Коли вони дійшли до виходу з лікарні, на нього чекала машина. Лілі сиділа на задньому сидінні, з непроникним виглядом.

Що тут відбувається? - запитав Філіп, вже починаючи щось підозрювати. Просто сідай, - коротко сказала Світлана Станіславівна, зачиняючи двері за ним.

Машина рушила, а Філіп уявлення не мав, куди його везуть.

Через двадцять хвилин вони зупинилися біля затишної кав’ярні. Над дверима висіла вивіска, що миготіла теплим світлом. Лілі та Світлана Станіславівна швидко випровадили Філіпа з машини й повели всередину.

Як тільки двері відчинилися, пролунало гучне:

З днем народження!

Кімната була прикрашена різнокольоровими гірляндами, на столах стояли піца, кола, солодощі й невеликий святковий торт. Усі працівники ветеринарної клініки, яких Лілі запросила, були тут, а також Тім, молодший брат Філіпа. Атмосфера була теплою, наповненою сміхом і жартами.

Ви що... серйозно? - запитав Філіп, здивовано дивлячись на всіх. Так, серйозно, - відповіла Лілі, усміхаючись. - І ти не можеш відмовитися, бо це твій день.

Його обличчя трохи пом’якшало, і, хоч він намагався виглядати серйозним, усмішка таки з’явилася на його губах.

Дякую... Усім дякую. Ну, сідай вже, не стій стовпом, - жартівливо додала Світлана Станіславівна, підштовхнувши його до столу.

Філіп сів, і вечір розпочався. Всі насолоджувалися гарячою піцою, яка розносила апетитний аромат, і запивали її прохолодною колою. Розмови були легкими й невимушеними. Хтось розповідав кумедні історії з роботи, а Тім навіть ризикнув розповісти кілька дитячих пригод Філіпа, чим викликав загальний сміх.

Коли на стіл подали торт зі свічками, Лілі встала:

Філіпе, ти не любиш увагу, але сьогодні ми тут, щоб показати, що ти нам небайдужий. І що б там не було, ти завжди можеш розраховувати на нас.

Усі підтримали її оплесками, а Філіп, хоч і сором’язливо, подякував їй і всім присутнім. Вечір видався напрочуд теплим і наповненим тією людяністю, якої йому так бракувало.