Читати книгу - "Товариство Елементорів. Том 1. Кривавий діамант. Частина І, Fata Morgana"

— Де пташка? – повільно прошипіла Моллі крізь стиснуті зуби. 

— Йому нудно було. – буркнув Тридей, вдавано незворушно повівши довгими вусами.

Моллі не весело засміялася, ледь стримуючи роздратування.

— Це він вам так сказав? 

Гарольд ще ближче притиснувся своїм пір’ям до котячого хутра. Вперше з його пурпурних очисьок зникла вся відвага та впертість. 

— Ну політали-побігали ми за ним трішки.

— Майже до ночі. – безжально зізнався Тридей, за що сич вдарив його крилом по потилиці. Духи обмінялися поглядами, зрозумілими лише їм двом.

— Святі мухомори. – вилаявся Ларрі у своїй манері. 

— Гарольде! – невдоволено покликав з кухні Шалфей. – Де бідолашний голуб?

Ларрі не звернув жодної уваги на чужий голос. Він стояв, згорбившись та витріщивши очі в нікуди. Скло його окулярів у тонкій металевій оправі засмучено поблискувало.

— Зараз принесу його... – заспокоїв аптекаря Тридей, прямуючи вгору сходами.

Ларрі видавив нервовий смішок. Моллі злякалася чи не впав її кузен у шоковий стан. Він не буде істерити чи взагалі кричати на них. Вона підозрювала, що Ларрі просто фізично не здатний на таке. А от заклякнути десь між тут і зараз з тремтячим підборіддям та пальцям цілком міг.

— Принесеш?... – здавлено перепитав юнак. – Батько вб’є мене.

Мія схопила його за руку, співчутливо зиркаючи на кузена з-під рудих вій. Ларрі мав такий вигляд ніби от-от розплачиться. Моллі у розпачі стиснула губи, відчуваючи, як вуха стрімко червоніють. Це вона винна у тому, що не вгледіла ні за голубом, ні за Тридеєм. 

Нарешті кіт показався на сходинковому майданчику. В зубах він тримав тушку птаха, що літав ще минулого вечора. Моллі аж занадто різко вдихнула повітря, ледь не вдавившись з переляку. Цього не може бути! Тридей не міг вбити іншу тварину.

Дух підійшов до ніг Ларрі та поклав перед ним голуба. Його сіре крапчасте пір’я було розкудлане, а з хвоста видерли майже весь пух. Ларрі схилився над непритомним тільцем та обережно ткнув його пальцем у бік. Птах не ворухнувся, продовжуючи лежати на підлозі.

— Ой. – зойкнув Гарольд, і собі підлітаючи поблище. – Він, певне, просто спить.

— Це нікчемне казна-що прикинулося дохляком, аби ми відчепилися від нього. Хитрий пернатий засра...

Гарольд вчасно скрикнув, не давши йому договорити. Тридей тільки закотив очі, певне, подумавши, які ж ідіоти живуть біля нього, та роздратовано сіпнув кінчиком хвоста. Він без попереджень знову схилився над голубом, привідкривши пащу. Гострі зуби біліли на тлі рожевих ясен.

— Тридею, – застережливо гаркнула Моллі. – Ні.

Але кіт навіть вухом не повів у її бік та мовчки гризонув пташку за зад. Всі відстрибнули на крок назад, коли голуб засмикався та різко підвівся на маленькі лапки. Його похитувало то в один бік, то в інший, наче маленька голова була надто важкою для тонкої шийки.

— Живий! – скрикнув Ларрі, підхоплюючи птаха в долоні.

Моллі лише полегшено видихнула, витираючи тильним боком долоні краплинки поту, що встигли виступити на чолі.

— Альтернативно обдаровані породження магії. – ледь чутно зітхнув Шалфей десь на кухні. Уточнювати, хто саме являється такими, він зі зрозумілих причин не став.