Читати книгу - "Тінь над Дніпром, Наташа Голуб"

П’ять років тому.

Кабінет у темному скляному хмарочосі.

Роман стояв перед монітором, де миготіли кадри з камер спостереження. На столі — горнятко недопитої кави й старе фото: молода жінка, усміхнена, тримає маленького хлопчика.

Він провів пальцем по зображенню.

— Пробач… — прошепотів він.

У ту мить у кімнату увійшов чоловік у військовій формі.

— Романе, рішення вже прийнято. Вони не підписують угоду. Їх потрібно прибрати.

— Це означає, що вона загине. І дитина теж, — Роман підняв погляд. — Ви просили моєї допомоги, а самі влаштували геноцид.

— Це політика. Ти знав, на що підписувався.

— Я підписувався на правду. А ви дали мені лише смерть.

Чоловік підійшов ближче.

— Або ти з нами — або проти нас.

Роман мовчав. Але наступного дня база, де ховалася його родина, була стерта з лиця землі. Він не встиг. Він нічого не зміг.

З того часу Роман не працював на нікого. Лише на себе. І його ціль була одна: знищити всіх, хто колись керував системою з тіні. Навіть якщо для цього треба зрадити тих, хто довірився.

Повернення в теперішнє

Вона стояла біля старого пульта в бункері, де мала запустити копіювання флешки.

— Ти віриш, що він просто зрадник? — запитав детектив.

— Тепер… я не впевнена. Можливо, він воює з нами — але за щось більше.

— І що тепер?

Вона глянула на екран. Сканування завершено.

Флешка містила не лише дані про змову, а й ім’я того, хто вбив родину Романа. І це було ім’я… знайоме їй.

Очі широко відкрились. Вона не могла повірити.

— Це… мій батько?.. — прошепотіла вона.