Читати книгу - "Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вибір мети
Шлях, яким ви підете, обираючи мету, залежатиме від того, які мрії ви плекаєте, – а це, у свою чергу, залежить від того, хто ви й де ви зараз у вашому житті. Можливо, ви цілеспрямована людина, котра має одну чітко окреслену заповітну мету, або «художник буття», для якого важлива якість життя в цілому. Ви можете загалом бути задоволені своїм життям, однак мати одне чи більше захоплень, що ніби давно «сплять», але які ви б хотіли розвинути для власної втіхи. Можливо, ви зараз в одному з періодів своєї юності (на мою думку, їх існує принаймні два), коли все ще туманне й невизначене і ви зовсім не певні, чого справді хочете. А може, ви «людина Відродження», котра щаслива тільки тоді, коли здатна реалізуватись одразу в кількох сферах. Ви можете будь-ким або належати до різних типів людей у різні періоди свого життя.
З чого б ви не розпочали, у кожного з вас буде власний набір проблем, з якими треба боротися. Ваша мета може виявитися надто туманною, далекою або заширокою, щоб відповідати потрібному формату; можливо, вам здасться, що у вас узагалі немає цілі – або їх забагато. Але в будь-якому випадку ви знайдете мету, яка ідеально вам підходить і яку можна з часом реалізувати. Ось кілька прикладів, як це вдалося іншим людям.
Пробний камінь Андреа
Довелося довгенько попрацювати, доки Андреа, 26-річна нью-йоркська секретарка, сором’язливо визнала, що сама не дуже впевнена, для чого їй те, чого вона так прагне, – бути знаменитою. «Мені здається, це ніби якась хвороба, – сказала вона, – яка заважає мені просто займатися своїми справами й отримувати від них задоволення».
Перше, що я зробила, – прочитала Андреа маленьку дружню лекцію, яка допомогла їй позбутися відчуття провини. Я також зроблю це для вас, тому що схильність вибачатися – дуже поширена й шкідлива річ. Те, чого ви хочете, – це те, що вам потрібне, і ви повинні це мати. Мені байдуже, що це. За умови, якщо це явно не деструктивний чинник для вашої особистості, я ніколи не питаю: «Чому ви цього хочете?» Якщо ваша мрія – одружитися з мільйонером, чудово! Я справді допомогла декому це зробити. Якщо це слава – прекрасно! В Андреа немає таємниці, розкриття якої треба соромитись. У неї є пробний камінь для пошуку мети. Щоправда, для того, аби знайти ціль, слід чіткіше її окреслити.
Я запитала Андреа, чи задовольнить її будь-яка слава. Що як вона вигадає якісь нові супершнурки для взуття, заробить на цьому п’ять мільйонів доларів, а її ім’я надрукують у журналі «Time» у списку «нових мільйонерів»? Це те, що їй треба? Вона відповіла: «Ні, гроші для мене не такі важливі». Гаразд, як щодо ідеї спуститися з Ніагарського водоспаду в діжці? Ще одне рішуче «Ні!» Отже, ми не просто говорили про славу. Я попрохала Андреа назвати якісь конкретні сфери, у яких би вона бажала здобути собі ім’я.
«Ну… можливо, я б хотіла бути кінозіркою або режисером, співачкою, фотографом, дизайнером. Це слава, пов’язана з певною діяльністю, постійними здобутками, а не якимсь одним учинком чи досягненням. Проблема в тому, що я не знаю, чи справді хотіла б цим займатися, чи лише хочу стати відомою завдяки цьому!»
Я запитала, чи потрібно їй, аби її поважали за те, що вона зробила, – за якість її роботи. Вона відповіла: «Так, це суттєво для мене». Отже, пробний камінь Андреа можна було визначити тепер як «слава, пов’язана з постійною якісною діяльністю».
Після цього нам треба було з’ясувати, як вона може відчути смак слави у своєму житті якнайшвидше.
Це те, на чому я буду наголошувати до кінця розділу – і до кінця книжки. Чим скоріше ви хоча б частково отримаєте те, чого прагнете, тим більше енергії у вас буде для досягнення вашої мети в цілому! Ви також станете щасливішим, здоровішим і привітнішим. Тому так важливо визначити ваш пробний камінь – обрати ціль, розпочати діяти і просто зараз потримати в руках хоча б його блискучий шматочок. Я не вірю у винагороду, яку треба чекати. Не треба йти довгим кружним шляхом, якщо можна дістатися пункту призначення коротшим маршрутом.
Оскільки сама слава була важливішою для Андреа, ніж сфера, у якій вона хотіла б її здобути, досягнення мети можна було б суттєво прискорити, якби вона обрала галузь, у якій не потрібно було починати з нуля. Тому я запитала, чи є в неї певні вміння та досвід у будь-якій сфері діяльності, де б вона хотіла стати відомою, як-от: кіно, фотографія, світ моди. Виявилося, що колись Андреа трохи фотографувала і це настільки її захоплювало, що вона ладна була цілу ніч просидіти в «темній кімнаті» своєї подруги, проявляючи зроблені фото! Отже, ми обрали фотографію. Тепер слід було з’ясувати, який саме напрям у цій сфері міг би принести Андреа популярність якнайшвидше.
Про художнє фото мова не йшла. Поза сумнівом, шлях митця до слави був для дівчини надто повільним, тяжким і ненадійним; вона б покинула його задовго до того, як відчула перший смак слави. Це те, що я маю на увазі під кружним шляхом. Фотографія у сфері моди та фотожурналістика здавалися більш перспективними, але, на думку Андреа, у першому випадку їй заважатиме брак технічних умінь та висока конкуренція в цій сфері, а робота фоторепортера надто анонімна й нудна. Тоді я запропонувала їй знайти рольову модель; це могло спростити процес пошуку мети для неї.
Андреа обрала двох людей: Річарда Аведона, неординарного фотографа-портретиста, який починав свою професійну діяльність у світі моди, та Енні Лейбовіц, репортерку журналу «Rolling Stone», чиї портрети рок-зірок було видано двома окремими книжками. Вибір дівчини був навіяний тим, що слава – річ, яку можна підхопити від когось, як хворобу. Знаменитості марнославні. Вони люблять фотографуватись. І якась частинка їхнього «зіркового пилу» неодмінно впаде на
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш», після закриття браузера.