Читати книгу - "Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Доведеться білявці потерпіти. Бідолаха. Як же її звати? – крізь дрімоту думала Тамарі. - Еріс з роду Бесснов, здається.
Бліде личко спливло перед її очима.
- Еріс із роду Бесснів, - знову тихо прошепотіла Тамарі, і дівчинка в її думках підняла на неї повні сліз очі, і підбадьорливо посміхнулася.
Немов струм пробіг уздовж хребта. Невже….
- Я не знаю повного імені Тоні. Тому вона мовчить. Але знаю ім'я…. І голочки наввипередки помчали по її жилах.
Тамарі знову заплющила очі, розслабилася.
- Ерік із роду Бесснів, – вітерець з вікна обдав її хвилею прохолоди.
- Ерік з роду Бесснів, - темрява в голові хитнулася. Як же холодно! Прямо повз неї, в сутінках на величезному грифоні мчить - ні, не мчить, а летить білявий воїн. Весь у хутрі, якась зброя висить за плечима, довге, наче сріблясте волосся майорить і б’є по його оголених сильних руках. Тамарі намагається не відставати – але так складно керувати цим північним вітром.
- Ерік із роду Бесснів, - покликала, і голова воїна повернулася до мене – спалах подиву у великих чорних, опушених білим снігом очах. Він мене побачив! Чи це сон?
- Ви мене бачите? Ви здивовані? А де ж ваша незворушність? - хмикнула подумки Тамарі, а вершник, не впоравшись чи то з керуванням, чи то з подивом, звалився зі свого гриффона. Лапа звіра з гострими пазурами в останню секунду схопила за штанину білого і безцеремонно закинула його собі назад за спину.
Тамарі навіть здалося, що вона бачить рум'янець на блідому обличчі.
- Хто ти? - Почула Тамі шепіт і її знову обдало хвилею холодного вітру.
-Я змогла! - Нарешті зрозуміла вона, і сподіваючись, що портал не захлопнеться, швидко почала говорити, розповідати, показувати картинки. Воїн здивовано слухав, але хитав головою – це добрий знак!
- Як звати демона? - Знову пролунало питання, а за спиною білого, з цікавістю дивлячись Тамарі прямо в очі, збиралися інші ельфи.
- Дакс із роду Ломур, із замку Ломур.
Білий здригнувся, хижо заревів, і лютим вітром просвистів:
- Незабаром будемо….
- Чекайте….
- Сестрі….
- Люблю….
Знесилена лежала Тамарі у своєму ліжку. Її тіло горіло, а в покоях її стояв лютий холод.
- У мене вийшло. У мене вийшло, - шепотіла Тамарі.
І наче гострий удар під дих - пролунав зневажливий смішок. Дуже повільно випливала вона із гарячого туману. І навіть не до кінця ще випливла з нього - а гордовиті блакитні очі дивилися прямо на неї, а ненависне обличчя Дакса хтиво посміхалося.
- Хочу подарувати тобі останню ніч, жінко. – просто просипів Дакс їй в обличчя. І не мала сил йому щось відповісти – тільки дивилася.
Його рука жадібно нишпорила по розпаленому ментальним зв’язком тілу, і ніби два демони боролися в ньому – то ласкаво гладив руки, груди, стегно… То люто, насолоджуючись кожним німим її зойком, стискав, тиснув, кусав.
Всю накопичену за останні роки силу вона віддала під час сеансу, викликаючи білого, а зараз сама, не в змозі поворухнутися, корчилася від болю та приниження.
Розлітається в сторони пошматована кофтинка…Безжальна, як змія рука повзе, чіпляє пояс штанів….
Гарячий туман клубиться в свідомості, що метушиться від паніки.
- Допоможи!! - один її схлип - і туман оживає, клубиться, збирається в тугий клубок - і з диким ревом обрушується в обличчя Дакса.
Немов уві сні бачить Тамарі, як вилітає з її ліжка Дакс. Немов рій диких бджіл кружляє над ним туман. В тому тумані дівчині бачиться лице темного ельфа. Того, з минулого…Сталеві сірі очі жалять її нещадними блискавками.
Хлопають двері.
Несамовитий крик, сповнений жаху, квапливий стукіт кроків по сходах, гуркіт падаючого сходами тіла - це Дакс Ломур заплутався у своїх власних напівспущених штанях.
Повіки Тамарі важчають, спустошене і зморене тіло ельфійки провалюється у важкий сон. Кружить, перевалюється клубами по кімнаті сірий чи то дим, чи то туман. Легке покривало здіймається у повітря і укриває сплячу жінку.
- Чекай… Незабаром буду... - шепоче, наче заколисуючи її, туман.
У напівтемряві спалахують останньою іскоркою пальці ніжної Тамарі. Рветься, шипить, звивається в останній агонії і зникає магічна нитка, яка зв'язала Дакса та Тамарі.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пам'ятаю тебе, Олена Арматіна», після закриття браузера.