Читати книгу - "Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації"

Майкл Дуґлас

Коли сибірський король Скіфії помер 2700 років тому після, ймовірно, болісного ліжкового режиму, він, мабуть, був упевнений у тому, що забрав із собою в могилу свої таємниці. Як і більшість вождів, він, вірогідно, мріяв залишити свій слід в історії. Наскільки йому це вдалося в його час, нам невідомо, однак через кілька тисяч років після своєї смерті він прославився щонайменше як найдавніша відома світові жертва раку простати. Вчені, які досліджували його останки, виявили поширені ракові зміни в скелеті, а детальніші тести ідентифікували ці метастази як рак простати.

Наступний перевірений випадок знаходимо через п’ятсот років. У тодішньому Єгипті помер чоловік десь сорока років. Він мав бути заможною людиною, оскільки його сім’я мала кошти на бальзамування. Коли знайшли і 2011 року обстежили його муміфіковане тіло, було виявлено скелет, охоплений метастазами через рак простати.

Ці історії розповідають нам про три речі. По-перше, рак простати не є новим захворюванням. По-друге, він зустрічається в усьому світі. І по-третє, забрати із собою таємниці в могилу не так просто, як колись уважали.

Не ВІД, а З

«Людина помирає із цим, а не від цього» – це вислів, який можна почути власне про рак простати. Це правда, яку було модеровано в останні десятиліття.

Нові знання про цей тип раку виявили, що це дуже мінлива хвороба, від довготривалих форм, які розвиваються настільки повільно, що пацієнтові мало б виповнитися 150 років, щоб у нього виникли проблеми, до агресивного раку, який вимагає швидкого радикального лікування.

Рак простатичної залози – одна з найбільш поширених форм раку серед чоловіків. У Норвегії щорічно майже 5000 чоловіків отримують цей діагноз. Сьогодні раком простати захворюють у чотири рази більше чоловіків, ніж 50–60 років тому. Головна причина такого зростання в тому, що ми довше живемо. Рак простати є типом раку, що уражає насамперед чоловіків, які вже давно пережили першу молодість, і більш ніж половині пацієнтів із цим діагнозом вже виповнилося 74.

Зростання випадків раку простати збіглося з тим, що методи лікування стають щоразу ефективнішими. У 1970-х рр. смертність від раку простати становила понад 50 %, тоді як нині далеко за 90 % пацієнтів продовжують жити через п’ять років після того, як їм було поставлено діагноз.

ПСА – найкращий серед поганих

У випадках раку простати проявляється небагато симптомів, доки не стає надто пізно через стадію його поширення. Тому більшість випадків виявляють за допомогою аналізу крові, який визначає простатичний специфічний антиген, більше відомий як ПСА. Цей ензим виділяється клітинами простати, і його головна функція – перешкоджати злипанню сперми до того, як вона доправить сперматозоїди за призначенням. Як видно з назви, ПСА специфічний для простати і не виділяється в інших зонах організму. Уже давно відомо, що ракові клітини простати виділяють ПСА у більших кількостях, і це, у свою чергу, спричиняє вищі показники у крові. Тож, здавалося б, такий аналіз крові мав би бути переконливим способом виявлення або заперечення раку простати. Але це не так. Власне кажучи, багато що може давати тривале або тимчасове підвищення показника ПСА. Наприклад, постійне збільшення об’єму простати впродовж життя саме по собі може призводити до поступового збільшення рівня ПСА. Те саме стосується запальних процесів та інфекцій у простаті й довкола неї, не кажучи вже про недавню сексуальну активність, їзду на велосипеді та інші види занять, які спричинюються до стимуляції простати. Тому аналіз крові із завищеними ПСА-показниками слід оцінювати обережно і варто зробити контрольний аналіз через кілька тижнів, щоб отримати чітке уявлення про те, чи таке збільшення показників зберігається. Високий показник ПСА, який із часом знижується і нормалізується, не свідчить про рак простати.

Навіть коли ПСА залишається високим, це ще не свідчить про наявність раку простати, лише про те, що, можливо, варто перевіритись ретельніше.

Магніти і голки

Якщо показник ПСА залишається вищим за норму в чоловіків, які поза тим здорові, зазвичай приймають рішення про подальше обстеження. Це особливо стосується випадків, коли пальпуються ґулі або ділянки затвердіння на простаті.

Не так багато років тому першим кроком було брати проби тканини простати, однак тепер спершу проходять МР-обстеження, яке в останні роки зайняло важливу позицію серед заходів із виявлення раку простати. Це спеціалізоване обстеження, яке використовує надзвичайно сильні магнітні поля для вивчення внутрішніх структур організму. Обстеження дає багато важливої інформації про простату, однак не може з точністю підтвердити рак, лише вказує на ділянки в залозі, де в разі наявності він найвірогідніше локалізується.

Якщо після визначення показників ПСА та МР-обстеження все ще залишається підозра на рак простати, наступний крок – дослідження проб тканини (біопсія). Таке обстеження я тримаю в запасі для чоловіка, який «нетерпляче» чекає цієї зустрічі. Насправді воно не таке вже й жахливе, як його репутація, і рідко буває особливо болючим. Більшість проб тканини в наші дні беруть за допомогою тонкої ультразвукової голки, яку вводять у пряму кишку. Уролог отримує тоді зображення залози на екрані й може взяти проби, орієнтуючись на нього. Найчастіше ділянку довкола простати перед тим, як узяти проби, місцево знеболюють. Переважно беруть близько дванадцяти зразків тканини, але кількість заборів різниться в кожному конкретному випадку. Це обстеження може спричинити побічні дії та ускладнення. Найчастіше це кровіння, що зазвичай не є небезпечним і минає впродовж дня або двох. Набагато більше побоюються інфекцій, що за звичних заборів тканин виникає в 2–5 % пацієнтів. Ці інфекції можуть бути серйозними і вимагають госпіталізації. Задля уникнення ускладнень останнім часом почали використовувати метод, який, схоже, значно зменшує ризик серйозних інфекцій: зразки беруть крізь шкіру промежини. Якщо цей метод і надалі буде таким успішним, більшість проб братимуть у такий спосіб уже за кілька років.

У мене рак простати. Що тепер?

Після того як узято зразки тканини з простати, упродовж тижня ви отримаєте відповідь про наявність або відсутність раку. Та навіть якщо результати аналізу позитивні, лікування не завжди необхідне. Рак простати існує в різних варіантах, і деякі з них розвиваються настільки повільно, що жодним чином не впливають на тривалість або якість життя. Іншою крайністю є рак настільки агресивний, що його треба лікувати якнайшвидше, щоб урятувати пацієнта.

Наскільки лютий рак простати, залежить від того, наскільки ракові клітини відрізняються від звичайних клітин простати. Це оцінюють патологи, які аналізують зразки тканини. Якщо рак виявлено, його оцінюють, проставляючи від 6 до 10 балів за так званою шкалою Глісона. 6 балами оцінюють найбільш звичний тип раку, який є малоагресивним і рідко потребує лікування. На протилежному кінці шкали маємо Глісон 10. Цей тип раку розвивається вкрай швидко й агресивно, але трапляється рідше. Більшість тих, хто нині отримує лікування від раку простати, має Глісон 7, тип раку середнього ступеня агресивності, який розвивається багато років, перш ніж переросте в захворювання із загрозою для життя. Все ж ризик того, що він може вкоротити життя пацієнтові, доволі великий, тому лікування рекомендують, особливо пацієнтам до 75 років.

Спостереження, робот чи уколи

Якби обстежили простати всім чоловікам за шістдесят, у більшості виявили би довготривалий рак простати певного