Читати книгу - "Ти мене (не) підкориш. Книга перша, Єва Басіста"

Називаю  Віталію торговий центр, в якому я зазвичай купую одяг та інколи гуляю з подругами, а точніше подругою - Кароліною.

І коли опиняюся на задньому сидінні автівки, то виймаю зі сумочки телефон та пишу подрузі, де я буду. Вона відписує одразу та обіцяє, що до дванадцятої під'їде.

Неабияк сподіваюся, що Кароліна якось мені допоможе. У неї краще з креативним мисленням, може до проблем творчо підходити. Це я дуже прямолінійна, що інколи це мені заважає.

Хочу сховати телефон до сумочки, але заходжу в соціальні мережі. І не просто так. Спеціально відкриваю сториз Каті, яких за вчорашній вечір чимало - більше тридцяти.

Дивлюся їх, і поганий настрій ще більше погіршується….Поки вона вчора веселилася, то я… Не хочу згадувати. Хоча це початок. Під кінець виплигує бридке сторис. Катя щось каже у камеру, а на задньому фоні помічаю Дениса, який танцює з невідомою дівчиною. Він тримає свою руку на її талії, а вона показує у відповідь зуби та щось щебече.

Мене охоплюють пекучі ревнощі. Хто ця риба білява?

Не можу спокійно дихати. Кидаю телефон на сидіння та відвертаюся до вікна.

Я мала бути замість неї, але ні… Прийшов мій батько та зіпсував усе, що тільки можна!