Читати книгу - "Кохання, яке не продається (збірка), Ангеліна Кріхелі"

Відкривши двері Христині, яка несміливо тупцювала на порозі, Тимофій мовчки чекав. Він був злий. Насамперед на самого себе. Бо так помилився в людині, яку обожнював. Дозволив інстинктам затьмарити розум. Чи може щось його виправдати?

- Я кохаю тебе, - тихо промовила Христина, починаючи одразу з головного.

Тім здригнувся. Ось воно, виправдання. Але що, якщо вона каже це тільки заради сина? Адже в них склалися такі теплі стосунки. А заради сина і його щастя, він уже зрозумів, Сомова готова навіть на неможливе.

Він і сам погано розумів, що робитиме далі з цим аспектом сварки з нею. Гнат став йому, справді, сином. Для нього ігри закінчилися давно, так і не розпочавшись. Бо любов і довіру не можна ні купити, ні продати. Як би наївно це не звучало для тих, хто вважає інакше.

До болю в грудях хотілося тут же обійняти жінку і запевнити у взаємності. Але щось заважало. Якась недомовленість боляче колола серце.

- Я думав, що ти розтанеш. Що бачу весь айсберг. А бачив тільки верхівку, - з гіркотою вимовив чоловік, вдивляючись у бажане обличчя навпроти.

Христина раптово пустотливо глянула на нього і відкрито розреготалася. Буквально заштовхнула чоловіка в його ж квартиру, наполегливо цілуючи й з радістю відзначаючи, з яким запалом він відповідає.

- Ти ні на грам не вмієш брехати. Зовсім як Гнат, - усміхнулася вона. - Іноді я думаю, що він наче й справді твій син, - ласкаво зазирнула йому в очі. - Тіме, якщо я зовсім розтану, стану калюжею, потім парою, хмарою і...

- Тсс, - тямущо кивнув він, прикладаючи до її припухлих від поцілунку губ вказівний палець.

Усе правильно. Тоді вона перестане бути собою і просто зникне. Розчиниться в бутті, стане тінню інших людей і подій.

- Під товщею води ще багато? - запитав він, остаточно здаючись.

- Зовсім нічого, - похитала головою. - Залишилося тільки над водою. Щоб чужим було страшно запливати.

Тимофій хмикнув. Бог подарував йому неймовірну дружину. Щоправда, вона про це ще не знає.

- Як Гнат? - тихо запитав, ніжно обіймаючи кохану і неквапливо погладжуючи по спині.

- Просив зателефонувати, коли ми помиримося.

- А якщо...?

- Він сказав, що тільки коли.

Чоловік і жінка з любов'ю подивилися одне на одного. Тимофій зняв із гачка в коридорі свій піджак, маючи намір їхати до сина. Христина прикусила губу, боячись розплакатися від ніжності, що нахлинула, щастя і хвилі емоцій, що накотилася відразу після раптового відтавання.

Як і обіцяла, зателефонувала синові, поки добиралися додому в напрочуд повільному таксі. Тільки поспішати більше нікуди не хотілося.

На ґанку вони поривчасто обійнялися, готуючись до бесіди з дитиною. Адже потрібно говорити обережно. Пам'ятаючи про те, яка тендітна дитяча психіка. Часом навіть радісні звістки згубні, якщо емоції від них занадто яскраві.

Однак наступної миті двері різко відчинилися, явивши Гната, що сяє, в білій сорочці та з пишним букетом у руках.

- Обійматися потім будемо, - авторитетно заявив хлопчик, тягнучи розгублену маму за руку в будинок.

Вони переглянулися з Тімом здивовано. Завмерли в широкому холі, прикрашеному повітряними кулями та квітами. Гувернантка і домробітниця зніяковіло посміхалися. За столом сиділа дама середніх років, яка вочевидь водила дружбу не тільки з роками, а й із котлетами. Тимофій розплився в усмішці, потискаючи синові руку, а потім куйовдячи його волосся. Маленький і дорослий чоловік змовницьки підморгнули одне одному.

- Сонечко, а що відбувається? - пошепки запитала Сомова.

- Поки ви не передумали, терміново одружуйтеся, - приголомшив Гнат. - У мене й обручки є.

Хлопчик витягнув із кишені дві сплетені нерівно кільця з жовтого бісеру.

- Ти зробив це сам? - захоплено запитала Христина, обіймаючи сина і вже не ховаючи сліз щастя, розуміючи, що готував він цей день давно. Цілком можливо, що разом із Тімом.

- Якщо вас, дорослих, чекати, то взагалі ніколи не дочекаюся, - фиркнув хлопчик. - Давайте вже, одружуйтеся. А то реєстратор за п'ять хвилин їде. А я на новий рік хочу сестру!

Тимофій розсміявся, дивлячись на Христину, яка зніяковіло почервоніла. Взяв сплетені з бісеру каблучки й потягнув кохану до столу з нещасливою мадам із фальшивою посмішкою. Здається, їхнє спільне життя буде не менш форс-мажорним і насиченим, ніж це весілля. Зате щасливим, вирішив Тимофій, відповідаючи згодою і цілуючи свою тепер уже законну дружину під радісні крики сина.