Читати книгу - "Серце вовка, Дроянда"

Феш звів брови, вдивляючись у жінку, яка з’явилася перед ним. Настя — сильна вовчиця з клану Димар, її ім’я не раз звучало в історіях про великі битви. Їй було 25, і вона дивилася на нього зі зневагою.

— То що, Феше? Вона втекла з Димара, а тепер хоче стати лідеркою Кліка? — її голос був сповнений сарказму.

Василиса зціпила зуби, але залишалася поруч із Фешем, не відступаючи.

— Я не тікаю. Я обрала своє місце.

Настя скептично усміхнулася і перевела погляд на Феша.

— Твоя дружина, Феше, злякалася мене?

Феш холодно усміхнувся і обійняв Василису за плечі.

— Вона не моя дружина. Але якщо буде — це лише наше рішення, не твоє, Настю.

Жінка примружила очі, а потім відступила назад.

— Ну що ж, подивимось, як довго вона тут протримається. Димар не пробачає зрадників.

Вона кинула на Василису ще один погляд і, різко розвернувшись, зникла в тіні дерев.

Феш тихо зітхнув.

— Вона небезпечна.

Василиса стиснула його руку.

— Я знаю. Але я не відступлю.

Він поглянув на неї з гордістю.

— І тому я поруч із тобою.