Читати книгу - "Випадкова наречена, Деріка Лонг"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Сандра прокинулась від тихого звуку дверей. Вона не здивувалась, коли побачила Артема, що, тихо заходячи до кімнати, зупинився на порозі і зазирнув до неї.
Її нова спальня була не такою, як вона звикла вдома. Природно, це була кімната Артема, і вона вже відчувала, як її простір починає змішуватись з його. Простора ліжко, на якому вона нещодавно почала спати, тепер здавалося їй знайомим, хоча і з якимось новим відчуттям близькості.
Він прийшов раніше, ніж зазвичай. Якось уранці Сандра помітила, що його присутність більше не здається їй такою чужою чи відокремленою. Це вже була не просто спальня з окремими від нього стінами. Вона почала адаптуватися, звикаючи до тиші і тепла його кімнати. Проте, на відміну від звичайної ночі, коли вона засинала сама, сьогодні знову була присутність — його присутність.
Артем відчинив двері, подивився на неї, а потім м'яко усміхнувся.
— Ти не спиш? — запитав він, підходячи ближче до ліжка, де вона сиділа, обгорнувши плечі ковдрою.
— Не можу заснути, — відповіла Сандра, відкидаючи з лиця непокірне пасмо волосся. — Багато думок.
Він сів поряд з нею на ліжку, на короткий момент їхні тіла були буквально в декількох сантиметрах. Сандра відчула запах його парфумів, трохи свіжий, але й теплий, що розливався по кімнаті, створюючи відчуття близькості, якого вона не могла уникнути. Тепер, коли вони стали жити разом, ці запахи та звуки здавалися частиною її дня.
Артем дивився на неї, але його погляд був не таким, як зазвичай — дещо уважніший, м'якший.
— Думки? — запитав він, обережно, намагаючись не порушити її простір. — Чи знову я став причиною твоїх переживань?
Сандра посміхнулась, хоч і тримала дистанцію між ними. Це стало її способом захисту від його наполегливого інтересу, від тієї близькості, яку вона не знала, як обробити.
— Ні, не ти, — сказала вона. — Це просто... усе нове. Іноді важко звикнути.
Артем усміхнувся, її слова м'якко торкнули його душу, і він, здається, розумів її більше, ніж вона припускала.
— Я знаю, — відповів він, нарешті торкнувшись її плеча рукою. — Спільне життя завжди не таке просте, як здається на перший погляд. І я розумію, що тобі важко, але я тут. Якщо тобі треба, щоб я був поруч, просто скажи.
Ці слова проникали в глибину її душі, і хоча вона не хотіла, аби їхнє життя стало іншим, чим просто контрактом, тепер між ними ставало дещо більше.
Сандра подивилась на нього, але цього разу без звичної відстороненості. Вона знову відчула це невизначене почуття: настільки близько і водночас так далеко. Її погляд став м'якшим, коли він зустрівся з його.
— Ти не хочеш, щоб я почала думати, що це більше, ніж просто контракт, правда? — запитала вона, намагаючись підняти настрій у цій напруженій тиші.
Артем зробив крок уперед, тепер зовсім поруч. Вона здивувалася, коли його рука обережно лягла на її коліна. Відчуття його дотику було майже магічним: він нічого не говорив, тільки сидів поруч і давав зрозуміти, що більше не хоче тримати дистанцію.
— Я не хочу, щоб ти відчувала себе некомфортно, — відповів він м'яко. — І я знаю, що тобі важко. Але не обов'язково все навколо повинно бути складним. Якщо хочеш, можеш спокійно бути просто тут.
Її серце забилося швидше. Що з ним не так? Чому його прості слова створювали таку бурю в її внутрішньому світі? Але вона не могла не визнати, що ці його слова були саме тим, чого їй не вистачало. Вони ніби заповнювали порожнечу між ними, створюючи зв'язок, який був більший, ніж просто умовність.
Сандра поклала руку на його і подивилася йому в очі. Його обличчя було набагато м'якшим, ніж зазвичай, і вона відчула певний спокій від того, що він не збирався її форсувати.
— Я не знаю, що я хочу, — призналася вона, потихеньку схиляючись ближче до нього. — Але, мабуть, це не так погано, як я думала.
Артем ледь усміхнувся і продовжував дивитися на неї, зрозумівши, що навіть у тих тихих моментах, коли між ними не було слів, вона могла відчути те, що він намагався їй сказати. Без натиску, без сили. Просто він.
— Я тут, Сандро, — сказав він, намагаючись створити атмосферу, де навіть тиша могла бути достатньою. — Якщо ти коли-небудь захочеш поговорити чи просто побути з кимось, я буду поруч.
Вони сиділи разом на ліжку, спільна тиша ставала їхнім маленьким світом, де тільки вони двоє знали, що може статися далі.
Ніч стояла спокійна, а кімната була наповнена лише м'яким світлом від настільної лампи. Артем і Сандра сиділи на ліжку, обидва втягнуті в різні думки. Тихо, не поспішно. Але між ними почала виникати нова динаміка. Вона не могла не помітити, як змінюється атмосферу між ними з кожним днем. Іноді це було ненав'язливо, тихо, але інколи цей невидимий зв'язок ставав таким, що вона відчувала його навіть без слів.
Сандра не могла звикнути до того, що зараз живе в кімнаті Артема. Це більше не було просто тимчасовим проживанням. Вона навіть почала помічати, як змінюється її власне сприйняття простору. Але кожна ніч була новим викликом, адже незважаючи на всі ці зміни, вона усе ще зберігала певні межі. І головне — вона не могла визначити, чому ці межі стали такими важливими, коли мова йшла про Артема.
Артем сидів поряд, трохи відкидаючись на спинку ліжка, погляд його був задумливим, а іноді і досить інтимним, навіть якщо він намагався цього не показувати. Вона помітила, як його рука неодноразово лягала на підлокітник ліжка, а очі мимоволі залишалися на її обличчі. Сандра змушена була спостерігати за ним із певною напругою, відчуваючи, як у повітрі висить невидима емоційна напруга, яку не можна було ігнорувати.
Ці ночі між ними почали набувати нового відтінку, навіть якщо між ними й не було нічого фізичного. Але чи дійсно це так? Чи могла б ця відстань між ними залишатися такою ж, як до того, як вони почали жити разом?
Артем, здається, зовсім не турбувався про це. В його погляді з'явився якийсь натяк на впертість, на те, що він хотів би більше. Тільки от він не поспішав. Він все ще стримував себе, розуміючи, що його дії можуть легко змінити все, що вони збудували, навіть якщо це здається йому таким малим жестом.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Випадкова наречена, Деріка Лонг», після закриття браузера.