Читати книгу - "Незвична формула, Наталія Гавдьо"

Після активації платформи компанія сиділа у великій аудиторії, яку вони жартома називали «Таємною радою шибайголів».
На столі були розкладені мапи, згорнуті сувої, кілька шматків пирога (з’їдених більше наполовину) і дуже змучений вигляд Аркіана, який, здавалося, образився на весь світ.

— Добре, — оголосив Фенрік, вказуючи на мапу, — ось тут старе містечко Астерглен. Саме там перериваються сліди батька ректора.

— Якщо вірити мапі, — додав Ашер, — і вірити, що ми не розшифрували запис навпаки...

— Хтось ще хоче згадати про мої "видатні" успіхи у шифруванні? — обурилася Еліс і надула щоки так, що стала схожа на ображеного хом’ячка.

Кораль тихо хмикнув, а Лін змилосердилася:

— Ти була чудова. Принаймні ми не почали шукати батька в сусідньому трактирі.

— Хоча, — вставив Ашер, — там теж можна знайти багато татусів. Особливо чужих!

Всі розсміялися, навіть Аркіан видав звук, який можна було сприйняти за іронічне «пф-ф-ф».

---

Коли жартів стало забагато, а пирога — замало, компанія вирішила: завтра вирушати в дорогу.

Перед сном Лін ще довго сиділа біля вікна, дивлячись на темне озеро. Її думки безладно літали між Коралем, місією, небезпеками... і Аркіаном.

Кулон тихо заговорив:

— Не прив’язуйся надто сильно.

— До кого? — здивувалася Лін.

— До... нього, — відмахнувся Аркіан. — І до пирога. Вони обидва зрадливі.

Лін засміялася в голос, ледве не скотившись із підвіконня.
Аж поки не зрозуміла, що кулон не жартував. Тепло і слабкий сум звучали у його словах надто справжньо.

"Ти ревнуєш?" — хотіла запитати вона, але промовчала. Час ще буде. Головне — не втратити цей тонкий зв'язок між ними всіма.

Бо саме через відносини — дружні, романтичні, дивні й незрозумілі — вони зможуть вистояти.

А попереду чекало містечко Астерглен. І темрява, що вже почала рухатися їм назустріч.