Читати книгу - "Ягня з левиним серцем, Шайна Даймонд"

Давно знайомий з твоїм батьком.

Лорейна

Справді? Я цього не знала! 

Хоча, бароне, Ви – теж військовий…

Пригадую я і тітка так казала.

Лорд Домінік

Так, це правда – я генерала пам’ятаю,

Але, леді Лорейно, чесно я зізнаюсь… 

Що вчився у художній школі і – 

Малюю непогано, чим пишаюсь. 

Графиня Еленор

Бароне! Ви, я бачу – хвалько! 

Глядіть, щоб не зазнались. 

Лорейна

Ну що Ви, тітко, це ж чудово… 

О, то Ви пожартували? Розумію… 

Лорд Домінік

Я ж обіцяв розвеселити Вас, леді Лорейно.

Лорейна

І Вам це вдалося, бароне Клемон.

Лорд Домінік

Я радий цьому.

(І молодий лорд всміхнувся дівчині, дивлячись на неї тепло і привітно. Юна леді зашарілася і відвела погляд, але вже наступної миті несміливо спитала, не зводячи захопленого погляду сяючих зелених очей з обличчя Домініка, посміхаючись йому)

Лорейна

Але, якщо серйозно, то можна буде… 

Якось подивитись, як Ви малюєте? 

Кузен мій – Дікон – теж малював мене на днях, 

І я зізнаюсь, це був – просто жах! 

(Барон Клемон… щиро і весело розсміявся, дивлячись на юну вихованку графині Блейк)

Лорд Домінік

Що ж, тоді… запрошую Вас з тіткою 

До себе в гості – теж на днях. 

Малюнки в мене збереглися, 

Боюсь тільки, щоб Ви не розчарувались 

Бо вирішите ще, що Ваш кузен малює краще…  

Я ж, леді Лорейно, осоромлюся в Ваших очах. 

Лорейна

Ні, бароне, я впевнена – у Вас талант!

Графиня Еленор

А що, й мені поглянути цікаво… 

Приїдемо, якщо такі вже справи.

Лорд Домінік

(Непомітно підморгнув графині і всміхнувся її вихованці)

Тоді чекаю вас у гості…

(Час минав швидко. Графиня з вихованкою сиділи на лавочці, барон розповідав щось і вони всі сміялися. Від цього молодого, вродливого чоловіка з чорним до плечей в’юнким волоссям та ясними блакитними очима – не могла відвести погляд як юна Лорейна, так і її тітка. Спостерігаючи за Домініком, Еленор вкотре подумки похвалила себе за хитрість і винахідливість, адже її задум почав втілюватися у життя! Юна Лорі захоплено ловила кожне слово, кожен рух високого і привабливого барона. Очі її блищали, а на вустах грала сором’язлива, але така щира посмішка. Графиня також раділа, що Аластер відмовився скласти їм компанію. Світле і Добре Небо справді дало їй хорошого чоловіка,.. якого вона, схоже, не гідна! 

Домінік, важко дихаючи від сміху, саме збирався розповісти чергову веселу історію, яку – Еленор підозрювала – він вже вигадував імпровізуючи, щоб просто смішити юну Лорейну, коли в сад прибігла стурбована Дорі. Підійшла до графині, вклонилася і сказала боязко)

Служниця Дорі

Пані! Прошу пробачити мені, 

Та син Ваш – Дікон – прихворів… 

Мабуть, не те щось з’їв. 

Вже десь годину, може більше – 

Він лежить блідий, сумний.

Вас наказав спочатку граф не турбувати, 

Та зараз вже велів по Вас послати! 

Графиня Еленор

О, ні! Яке нещастя…

Чого ж раніше не сказала?!

Служниця Дорі

Так граф велів…  

Пробачте, пані.

(Вкрай стурбована графиня різко підводиться, миттю забувши про Домініка, навіть про Лорейну. Поспішаючи до сина, вона вибачається перед бароном і наказує Лорейні провести гостя і попрощатися. Так вона дала Домінікові зрозуміти, що ця зустріч завершена)