Читати книгу - "Пароль «Dum Spiro…»"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Одного разу поляк, який побував у бункері й чудом звідти вирвався, впізнав Пауля в бараці й встиг повідомити про це новим в'язням — учасникам Варшавського повстання. Першої ж ночі Пауля зв'язали, побили. Врятував його залізний організм.
Після цього випадку начальство вирішило використати Пауля з його напарницею на новій роботі.
Ми судили їх іменем польського і радянського народів.
Я оголосив вирок російською мовою. Гардий зачитав польською. Його боєць за дорученням обох загонів проказав по-німецькому останнє:
— Цум тод!
ГРОЗА «ПРАЦЮЄ» НА ФЮРЕРА
«Павлову. Є можливість через Правдивого влаштувати Грозу на роботу в КРО. Якщо дозволите, зроблю це негайно. Голос».
«Голосу. Грозу влаштувати в КРО. Завдання: повна легалізація. Використовуючи легальне становище, добути дані про гарнізон Кракова, Сосновця. Негайно доповісти, ким він там буде працювати, його обов'язки в КРО, хто його начальник, хто і які документи йому дасть додатково. Як буде організований зв'язок із ним? Жду виконання завдань, поставлених перед вами раніше. Перевірте Правдивого і Блискавку ще раз. Радіоживлення через Правдивого. Павлов».
Гроза більше місяця регулярно зустрічався з Отманом у кав'ярнях і ресторанах Кракова і Кшешовіце. Удавали щирих приятелів, яких, крім випивки й веселої офіцерської компанії, нічого не цікавило. Потім сідали в автомобіль Отмана і вирушали за місто «провітритися». Отман був хитрий, обережний, остерігався підслуховування навіть у власній машині. Забиралися в хащі, і тільки тут починалася ділова розмова.
Про всі зустрічі Гроза мені систематично доповідав. Кожним донесенням Правдивий підтверджував свою кличку.
Працював Отман багато і акуратно. З німецькою пунктуальністю збирав і передавав розвіддані про першу і четверту танкові та про 17-у польову армії. Ось деякі наші донесення Центру в ті дні.
«Павлову. Правдивий повідомив: штаб 17 армії в Окоцимі. Склад армії: 59 стрілецький корпус, штаб с. Нєдоміце, 11 мотострілецький корпус «СС», штаб Лібуша. Склад 59 корпусу: 371, 359 піхотні дивізії, 544 фельдгренадерська дивізія. Склад 11 корпусу: 78 і 546 фельдгренадерські дивізії, 208 і 96 піхотні дивізії. Дислокація дивізій в радіограмі № 76».
«Павлову. Повідомлення Правдивого. Дивізії 17 армії займають такі ділянки фронту: 371 — від Вісли до Радомишль-Велький, 359 — від Радомишль-Велький до Дембіци, 544 — від Дембіци до Недзяда, 78 — від Недзяда до Фріштака, 546 — від Фріштака до Осек, 208 — від Осек до Дукля, 96 — від Дукля до Поляни. Голос».
Через кілька днів Ольга передала в ефір:
«Павлову. В полон взятий обер-єфрейтор Пленкер Юзеф — радист штабу 59 корпусу. Згідно з його зізнаннями, у склад корпусу входить 359, 371, 544 гренадерські дивізії. Командир корпусу генерал Горіхт, штаб корпусу в селі Зембжіце. Голос».
Показання гітлерівського радиста були для нас дуже важливими: вони підтверджували повідомлення Правдивого. І ось тепер дозвіл влаштувати Грозу в КРО.
Чи не потрапить Олексій у пастку? Одна справа — підтримувати зв'язок з контррозвідником-абверівцем, зустрічатися з ним, інша — проникнути в саме лігво, пройти хитру і — не виключено — жорстоку систему випробувань, перевірок.
Однак гра варта риску, повна легалізація, становище, пропуск, можливість бувати в укріпрайоні Кракова — таке могло тільки приснитися.
Ми все зважили з Олексієм.
Правдивий зажадав, щоб Олексій терміново роздобув собі надійні документи на нове ім'я.
На світанку Зайонци (товариш Міхал і Валерія) та Гроза прибули на краківський вокзал, щоб поїздом дістатися до Велички. Міхалу і Грозі треба було зустрітися з Бохенеком, який був не лише винахідливим диверсантом, а й майстерно виготовляв німецькі документи. Валерія ж мала доставити нам нові розвіддані. Та ми її того разу не дочекалися. Трапилося нещастя.
Біля вокзального кіоска вони потрапили в облаву. Грозу й Валерію відпустили, повіривши їхнім., довідкам, а Зайонца затримали.
Зайонцу загрожував Освєнцім. Його звинувачували в «ухиленні від роботи». Валерія дізналась, що кожного ранку разом з іншими арештованими Міхала виводять на околицю Кракова, до скелі Твардовського: дробити каміння. У величезній каменоломні кожного дня гинули люди. Про втечу не могло бути й мови. Але Валерія не розгубилася. Вона знайшла потрібну людину — зговірливого і впливового фольксдойча. Той зажадав 10 тисяч злотих.
Гроза зв'язався зі мною, попросив допомоги.
Читач уже знає, що група Близнякова, розгромивши гарнізон станції Строне, реквізувала виручку каси. Завдяки тим коштам товариша Міхала було звільнено з-під арешту. Знов ожив пароль «Dum spiro…»
Фольксдойч явно продешевив. Не знав він, що за Зайонца, «живого чи мертвого», гітлерівці обіцяли нагороду в 20 000 рейхсмарок…
Отман дотримав слова.
За новою кенкартою, виготовленою Бохенеком, Гроза — відтепер Георгій Владимиров, колишній поліцай, що втік із Львова від більшовиків. Це цілком влаштовувало Отмана.
Підбір кадрів якраз був обов'язком Отмана. Старанно перевіривши документи Владимирова, він дав їм належний хід, направив справу своєму шефові. Потяглися тривожні дні очікування. Гроза не кинув роботу на будівництві оборонних споруд, де його з чорноробів перевели в обліковці. Це давало йому, як розвіднику, немалі переваги.
Через тиждень Отман викликав Олексія в Кшешовіце. В своєму службовому кабінеті поздоровив Грозу— Георгія Владимирова — із вступом на службу в абвер.
Удвох визначили коло діяльності Владимирова: в Кракові й навколо нього виявляти розвідагентуру, перш за все радянську, стежити за польськими патріотичними групами.
Отман наставляв нового працівника:
— Наші пеленгатори виявили передавач на вулиці Смош. Підключись і ти. Якщо передавач ваш — попередь своїх, хай змотують вудочки. А вже потім розгорни бурхливу діяльність. Поскаржись на неповороткість служби безпеки: була, мовляв, рація, та проморгали.
Гроза-Владимиров одержав посвідчення працівника абверу, йому видали пістолет системи «вальтер», перепустку з правом проїзду по всіх зонах краківського укріпрайону в будь-який час дня і ночі. Визначили й місячну оплату: п'ятсот марок.
З Отманом тепер Гроза зустрічався майже щодня в його службовому кабінеті. Тут же ставив своєму шефові нові завдання.
Радіус діяльності Грози розширився. Крім воєнних об'єктів нас цікавила агентура, яку засилала гітлерівська контррозвідка в радянський тил і в краківське підпілля.
Незабаром Грозі вдалося виявити німецьку розвід-школу…
СКАВІНА
Ми не зовсім довіряли Комахову. Що нам було відомо про нього? Володимир Комахов — учитель математики. До війни викладав в одній із сільських шкіл Краснодарського краю. Колишній командир Червоної Армії. Із військовополонених. В абвер начебто пішов з єдиною метою: служити Вітчизні. Запевняє: ніякої шкоди своїй країні не заподіяв. Приглядався до Отмана. Шукав людину, через яку можна було б налагодити зв'язок зі своїми. А тут Ольга. В неї повірив одразу.
Це виглядало правдоподібно. Я знав,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пароль «Dum Spiro…»», після закриття браузера.