Читати книгу - "Покатаємось на байку, мер?, Діана Фло"

Вийшовши з душу через десять хвилин, Мирослав застиг на порозі.

Богдан чекав на нього в ліжку і грався змазкою у флаконі: підкидував її і ловив однією рукою.

Почувши його кроки, він озирнувся й усміхнувся.

Мирослав подумав, що Богданові варто запатентувати своє обличчя як терапевтичний засіб – вистачало одного погляду, щоб його тривоги та страхи пішли. Мирослав і сам зневажав себе за ці нерви, за те, що розслабитися не виходило і він постійно шукав на обличчі Богдана ознаки якогось незадоволення. Чомусь він насамперед думав про задоволення мера, а потім вже про своє.

– Іди до мене, сміливіше, – покликав його Богдан.

Опинившись на відстані обіймів, Мирослав припинив стримуватися, підійшов до Богдана настільки близько, що збуджений член торкнувся його живота. Мирослав ніжно поклав руки на його плечі.

– Ще не передумав? – поцікавився Богдан.

– Навіть в думках не було…

Відповідь задовільнила Богдана і його руки почали свою маленьку одіссею його тілом, стегнами, ногами і сідницями. З майже звіриним риком Богдан стиснув його зад теплими долонями і без будь-якого сорому натиснув пальцями на вхід між половинками. Ці маніпуляції розпалювали у душі Мирослава полум’я. Богдан поцілував його, а коли Мирослав нахилився, провів язиком по соску, захопив його губами, прикусив і те ж саме зробив з іншим.

Мирослав знову розслаблявся. Навіть той факт, що Богдан вже входив у нього пальцем, не дозволяв Мирославу триматися за реальність. Навпаки. Він безсоромно підставився, повністю притиснувся до рук, що обіймали його, даючи Богданові зрозуміти, палець – це занадто мало, адже він уже мучився від передчуття.

– Часто з тобою це робили?

– Ні, навпаки, – одразу зізнався Мирослав. Він ледве тримався на ногах. Обіймав Богдана за плечі, щоб не впасти, притискався до його волосся обличчям, вдихаючи запах шампуню, і хтиво насаджувався на його пальці. Тільки тепер, коли по його стегнах потекла змазка, Мирослав зрозумів, що Богдан відкрив той флакончик – подбав про комфорт свого партнера. – Лише з тобою…

– Правда? Ти незайманий?

Відсунувшись, Богдан подивився йому в очі.

– З іншими я так далеко не заходив, – знизав плечима Мирослав, відчувши себе якось незатишно.

Може Богдану не сподобалося, що він без досвіду? Він намагався з усіх сил здатися досвідченним усі ці дні.

– Ти будеш тільки моїм, – прошепотів Богдан.

Він різко взяв його під коліна і впустив на ліжко.

– Я зроблю тобі добре, віриш?

Мирослав широко відритими очима спостерігав за тим, як Богдан видавив собі на пальці ще змазки, а потім повністю віддався приємним відчуттям. Ці пальці там унизу робили щось заборонено-нереальне. Богдан спочатку входив в нього дуже повільно, а потім, коли Мирослав уже хникав від нетерпіння, різко прискорився.

– Господи, бачив би ти себе зараз, – посміхнувся Богдан. – Ти відчуваєш, як я тебе трахаю?

– Так…

– Все, більше не можу терпіти.

Богдан розвів його коліна, надів на свій член презерватив, змастив його… Мирослав думав, що помре, поки дочекається. Але голівка члена з’явилися біля його входу раніше, ніж він очікував.

– Готовий?

Мирослав руками погладжував живіт Богдана. Він навіть не намагався відволікатися, упивався сумішшю болю та екстазу, поки Богдан проштовхувався усередину. Зрештою, заради цього він і поїхав із ним до будинку. Щоб опинитися під ним і отримати це. Після першого, ледь відчутного поштовху Мирослав прокусив собі губу, він потягнувся назустріч Богданові і вп'явся в його рота.

Ідеально. Богдан рухався в ньому ідеально, зачіпав невідомі Мирославові точки задоволення, від яких його тілом проходили електричні заряди. Віддавшись на розтерзання чужому збудженню, Мирослав закинув ноги Богданові на стегна і ледь не закричав, коли той притиснув його зап'ястя до матраца, почавши рухатись реально швидко. Тепло відразу зібралося внизу живота у вузол, Мирослав уже не міг поводитися тихо, він стогнав на повний голос, просив, благав і лаявся. Коли Богдан підхопив його під стегна, підняв і почав трахати ось так, Мирослав здався: не боячись виглядати малолітньою повією, він розвів ноги ширше, почав однією рукою дрочити собі, а другою пестити Богдана. Він гладив Богдана по рельєфних руках, по грудях, зачіпаючи соски, окреслював м'язи.

– Я хочу взяти тебе ззаду, – пролунав жаркий шепіт над Мирославом.

Спритні руки допомогли йому повернутися, провели лінії на спині, а потім різко вдарили по сідницях.

– Ох…

– Ти такий кльовий зараз, малий, ти навіть не уявляєш, – проворкував Богдан і шльопнув його вдруге. Від цього Мирослав млів не менше, ніж від відчуття члена між сідницями. Кімнату наповнили вульгарні звуки, з якими Богдан щоразу входив у нього, різко і швидко, а ще зітхання, крики і взаємні компліменти.

Секс у чистому вигляді.

Майже посадивши голос, Мирослав через якийсь час – підрахунки йому вдавалися насилу – підкорився Богдану, який посадив його навпочіпки. Рука Мирослава звично лягла на член і допомогла досягти точки блаженства. Вдруге за ніч він випадав із реальності, опиняючись у світі, де тільки руки Богдана, член Богдана і його тіло мали значення. Кінчили вони майже синхронно, а потім Богдан довго забирав у Мирослава повітря через поцілунки.

Через десять хвилин він попросив у Богдана води, а той простодушно послав шукати кухню.

– І хто це вже без сил? – підколов його Мирослав, за що отримав черговий удар по сідницях.

До кухні він дістався, плаваючи у підвішеному стані після пережитого сексуального задоволення. Але замість того, щоб піти до холодильника і взяти мінералку, підійшов до дубового столу. Мирослав взяв у руки складені разом папери, сподіваючись трохи більше дізнатися про захоплення Богдана чи роботу, але, вчитавшись у надруковані рядки, відскочив назад, ніби обпікся…

Він переглянув документи, що лежали на столі, і завмер.