Читати книгу - "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"

Вони настільки заполонили його увагу, що відтоді випустив з поля зору чарівну Мелісу з якою товаришував мало не з народження. І як взагалі міг? А що як подруга випадково зачепилася за щось й банально не може просто вчасно добігти? Може їй там десь потрібна допомога, а він досі тут?

Що ж скаже Арон, коли зрозуміє, що його нареченої немає на борту? Може прямо таки викине з корабля, де б він там не був. Ех…він ще з першої їх зустрічі не злюбив Клінтона. Вважав, що цей вискочка не просто так крутиться завжди поруч з Мелісою. І не дарма. Хоча Клінтону просто подобалося проводити разом з час із завжди енергійною та веселою дівчиною. Вона повсякчас вміла затягнути того в такі місця, в які нізащо не пішов би сам. Здавалося, що Меліса дарувала йому той дух шаленства, якого бракувало Клінтону як журналісту. Дивно, але саме вона й порадила спробувати себе в якості організатора весіль й з радістю погодилася пожертвувати заради цього власним. А зараз він підвів її, сам того й не усвідомлюючи. 

– Агов, баклане. Наречена все не дочекається тебе в її номері. Що ти тут взагалі робиш? – висока жінка з хвилястим блондинистим волоссям дивилася на Клінтона знущально й зі смішинкою в погляді.

– Лінда? Що ти тут забула? – він геть не чекав побачити тут суперницю з весільної агенції, яка забирала всіх клієнтів, яких давали йому. Всіх, окрім Меліси.

– Весілля організовую, – а ні. Вона й на Клінтонову подругу вже розчепірила власні лапища.

– Знову прийшла забрати мою роботу?

– Дуже воно мені треба. Люди самі обирають мене. Бачиш, навіть зв’язки часом не допомагають, – пирхнула кучерявка й швидко пішла собі на верхню палубу.”

Перечитав ще раз короткі нотатки свого конкурсного роману й зітхнув. Навіть сюди вже дібрався Валєра… Геть не можу викинути його слів з голови.